Будні і свята птахівської громади

Птахівка_САЙТВалентина Степанівна Дудченко – жінка-керівник, жінка-господиня. Її велику родину складає аж чотири села – Птахівка, Хатки, Малоолександрівка та Миколаївка. Це майже дві тисячі населення. І хто б, коли б із мешканців не звернувся до неї зі своїми турботами, Валентина Степанівна має вислухати, зрозуміти і допомогти усим, що в її силах. Адже вона – голова Птахівської сільської ради. Громада довірила їй цю посаду вже вдруге (спочатку у 1998 році, потім у 2010-му), а довіра – річ важлива, її треба не лише заслужити, а й виправдовувати кожного дня своєї праці – вважає Валентина Степанівна. Про це та інше голова сільради поділилися з нами напередодні Дня місцевого самоврядування – свята, яке відзначатиме і громада птахівчан.

– Валентино Степанівно, за освітою ви педагог, багато років віддали дітям, але доля привела вас в органи місцевого самоврядування. Як вам далося рішення балотуватися на посаду сільського голови?

– Вперше я прийшла на цю посаду у 1998 році. Мені тоді було 34 роки, я працювала у місцевій школі заступником директора з навчально-виховної роботи. І дійсно, мабуть, спочатку було страшно. Ті часи були дуже складні: зарплату не платили, проходило реформування сільського господарства, виділялися земельні паї, почали формуватися комунальні підприємства – водозабезпечення передавалося на баланс сільської ради. Тому робота була складна, але й цікава, дуже відрізнялася від роботи в школі. Скажу щиро: з дітьми легше працювати ніж з дорослими – у них проблеми більші і серйозніші, не завжди є чим підтримати, але треба зарадити хоча б словом, аби людина пішла додому задоволеною.

– Якщо порівнювати, то школа – це стабільність…

– Так. Пам’ятаю навіть якось у нашій школі не було керівника – мені запропонували повернутися й очолити шкільний колектив.

– Погодилися?

– Ні, не погодилася. Вирішила, що якщо люди мені довірили, обрали мене на посаду сільського голови, я повинна допрацювати на цій посаді відповідний термін. Інакше, це було б неправильно.

– Яке бажання спонукало вас йти у владу, балотуватися на посаду сільського голови?

– Насамперед бажання допомагати людям у вирішенні їх повсякденних проблем. Моя передвиборча програма ніколи не містила великих, гучних гасел. Вважаю, краще щось зробити, а не давати порожніх обіцянок, які потім неможливо виконати.

– Птахівська сільська рада досить віддалена від районного центру. Які умови, на ваш погляд, важливо створити, аби громада не відчувала, що вона живе в глибинці?

– Я не вважаю, що ми живемо в глибинці. Так, до Скадовська дійсно далеко, автобус ходить лише раз на тиждень, і ми піднімаємо цю проблему на рівні району. Але поруч Каланчак, траса на Херсон, тому ми не почуваємося ізольованими. Звичайно, для того, аби громада розвивалася, потрібна насамперед інфраструктура. Ось у Хатках 5 серпня цього року було підключено газ. Цей шлях був важким, але сьогодні люди вже з газом. Малоолександрівка була газифікована раніше. Хотілося б, щоб природний газ прийшов і до Птахівки та Миколаївки, тим паче проекти у нас є. Потрібне лише фінансування державою будівництва підвідного газопроводу.

– У підпорядкуванні Птахівської сільради чотири села. Отже, фактично у сільського голови в чотири рази більше роботи…

– Так, і якщо говорити про децентралізацію влади, то ми добре розуміємо, що це. Маючи одне село, звісно, працювати набагато легше. Навіть для людей є різниця, чи вирішувати всі питання на місці, чи їхати в інше село.

– Якщо ми вже заговорили про децентралізацію, то якої ви думки про ці реформи? Що вони можуть дати селу?

– Децентралізація влади потрібна, але до її впровадження треба підходити дуже виважено. Різні регіони України мають свою специфіку. Ось на Херсонщині далеко не завжди між селами є регулярне транспортне сполучення, тверде дорожнє покриття. З географічного боку сільська рада повинна бути в центрі інших сіл, що теж не завжди спостерігається. Тому я вважаю, що поки децентралізація ще не доцільна. Нам потрібно підготуватися матеріально, законодавчо, стати економічно сильнішими… Ми багато говоримо про центри адмінпослуг, але ж поки що вони не працюють так, як належить. А людина не повинна заради якоїсь довідки добиратися з одного села в інше цілий день. Тож вважаю, що в питанні децентралізації не потрібно поспішати, аби не наламати дров, не створити соціальну напругу серед населення.

– Які вони, будні птахівчан? Як виживає село?

– У нас люди дуже трудолюбиві. Працюють на полях, вирощують сільгосппродукцію і за цей рахунок живуть. Також у нас є переробний кооператив «Птахівчанка» – селяни здають коров’яче молоко. Працює товариство «Восход», яке очолює Володимир Леонідович Карась. Ми дуже раді, що воно залишилося на селі, що підтримує нашу соціальну сферу. У наших селах працюють і школи, і клуби, і ФАПи. У птахівському садочку відкрили вже третю групу.

– Валентино Степанівно, кожен керівник для того, щоб досягти успішного результату в роботі, повинен мати свою команду. А хто є вашою командою?

– Це апарат сільської ради, члени виконавчого комітету і депутати сільської ради.

Завжди вдається знайти порозуміння?

– В основному я знаходжу і порозуміння, і підтримку своїх колег, адже вирішуємо питання на користь громади.

– Яким успішним керівником не була б жінка, але вона ще й має бути дружиною, матір’ю. Чи вистачає вам часу, аби приділити його рідним?

– Звичайно, вдома я дружина для свого чоловіка, мати для своїх люблячих дітей. По господарству більшість питань лягає на плечі чоловіка – мені важче для цього знайти час. Але чимало сімейних питань вирішую і я, тому що на своїй посаді звикла відповідати за інших. Загалом сьогодні дещо легше – діти вже дорослі. Раніше ж було важкувато усе суміщати.

– А ваші діти ніколи не казали про вашу роботу: «Мамо, навіщо це тобі?!»?

– Дочка і зараз так каже. Вона вважає, що мені треба більше відпочивати. А от син підтримує – він розуміє, що мені моя робота подобається.

– А які якості довелося в собі виховати, розвинути, щоб відбутися як керівник?

– У мене, будемо говорити, до цієї справи власний підхід. Вважаю, що насамперед я повинна бути людиною – в усіх аспектах цього поняття. Адже й сама багато працюю з людьми, кожен з них є неповторною особистістю, не схожою на інших. Тому, на мою думку, аби робота була виконана якісно, вчасно і без сварок, треба вміти знаходити підхід до кожної людини.

– Людська вдячність приходить не одразу. Але, мабуть, коли люди довіряють, то й працюється легше. А коли ви відчули цю довіру до себе?

– Я не можу сказати, що й сьогодні мені всі довіряють, не хочу говорити цього за всю громаду, адже всі люди різні. Але те, що мене обрали на цю посаду не вперше, обрали з-поміж інших кандидатів, звичайно, є великим проявом довіри. І я дуже вдячна за це нашим жителям. Кожного дня стараюся, аби їхня довіра була виправдана.

– Як може відпочити сільський голова?

– Коли випадає вільний час, а це буває рідко, люблю почитати цікаву книгу. Звичайно, дуже хотілося б поїхати на кілька днів до лісу, у гори – побути на природі, в тиші.

– Я так розумію, що сільський голова вирішує питання громади не лише в сільраді. Додому до вас теж йдуть люди?

– Так, вдома двері відкриті для всіх – люди можуть зайти і ввечері, і в суботу-неділю, на роботі – в обідню перерву, і навіть коли я у відпустці. До всіх треба ставитися з розумінням. Адже це село, а в селі завжди вистачає невідкладних проблем.

– Але нині на порозі свято. День місцевого самоврядування – свято усієї громади, і ви маєте можливість у нашому інтерв’ю привітати велику родину мешканців Птахівської сільської ради.

– Насамперед хочу побажати нашій громаді мирного неба – думаю, що це найважливіше сьогодні. Також щиро зичу міцного здоров’я, добробуту і миру кожній сім’ї, аби на столі завжди був хліб, а в домі добробут. І нехай Господь дарує усім нам щедру долю.

– Дякую за щиру бесіду. Зі святом вас та всю вашу громаду.

Запитувала
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення