Дві карти одного століття

Туристи, які перепливають через протоку Дарданели, зазвичай так захоплені розповідями про армії Ксеркса та Олександра Македонського, котрі форсували цю протоку багато століть тому, що не помічають невеличке погруддя, встановлене на європейській частині протоки поряд з переправою. Незначний підпис вказує, що це Пірі-рейс. А точніше Хаджі Мухіддіна Пірі ібн Хаджі Мехмед – турецький мореплавець, адмірал та картограф.

1513 роком датується кар-та турецького адмірала Пірі-рейса, що, ймовірно, була додатком до його «Книги морів». Проте, саму карту, що була намальована на шматку шкіри лані розміром 86х64 см, віднайшли лише у 1929 році. Для певної частини міст сучасної Європи, Азії, Африки та навіть Америки карта Пірі-рейса є першою документальною згадкою. Таким чином, 2013 рік був роком святкування п’ятсотрічного ювілею для населення міст різних країн. Турецький адмірал навіть наніс на карту Антарктиду, що була офіційно відкрита лише у ХІХ ст., і зобразив її без льодового покрову. Але найголовніше те, що навіть карти, укладені століттям пізніше, не можуть похвалитися такою точністю, як карта 1513 року. А фрагмент карти Пірі-рейса зображено на сучасній 10-ліровій банкноті Турецької республіки.

Карта Джарилгача Андре Теве. 1586 рік.

Карта Джарилгача Андре Теве. 1586 рік.

Та головне для нас, що 500 років тому було детально зображено й Північне Причорномор’я. Отже, на карті адмірала Пірі-рейса (1513 рік) у Північному Причорномор’ї зазначено кілька топонімів: Кілбурун, Тентер та Йагадж, або Йагач. На північний схід від острова Йагадж йде велика річка без назви. Під Кілбуруном варто розуміти сучасний півострів Кінбурн. Дві частини Тентер – це сучасна Тендрівська коса. Від величної річки за 500 років залишилася пересихаюча річка Каланчак. А от острів Йагадж – це і є сучасний Джарилгач.

Як виглядав на карті турецького адмірала сучасний Джарилгач? А, власне, майже так само, як раніше на картах Франческо Піцигано (1367 рік) Абрахама Крекса (1375 рік), у чотирьох варіантах Граціозо Бенінказа (1453-1490 роки), Оттомані Фредучі (1497 рік).

Важко сказати, що обриси острова Джарилгач у Пірі-рейса так само, як і в його європейських попередників, близькі до сучасних. Справа в тому, що у період створення карти морська навігація не мала засобів точного визначення довготи. Якщо широта місця визначалася кутомірними приладами по зірках з точністю до градуса дуги й вище, то для вимірювання довготи був потрібен точний еталон часу (хронометр). А він з’явився лише два століття потому. Тож при вимірюванні довготи легко допустити помилки в кілька градусів, що відповідало сотням миль. Оригінальні карти того часу демонструють нам таку картину – точність довготи там суттєво нижче, ніж широти. Зображення карти Пірі-рейса, на якій демонструється острів Йагадж (Джарилгач), набагато точніше, ніж цей же острів зображали і через 100, і навіть через 250 років.

Від точності зображення острова перейдемо до його назви. До 1513 року по відношенню до сучасного Джарилгача вживалися грецькі, латинські та араб-ські назви. І вперше в адмірала Пірі-рейса вказана назва острова, близька до сучасної. Щодо перекладу, то Йагадж (ягадж), або Йагач (ягач) – це середньовічна тюркська міра довжини, що дорівнює 8 км, а саме така відстань відділяє острів Джарилгач від материка. Якщо бути більш точним, то 8 км відділяє пристань сучасного Скадовська та пристань біля острівної коси Глибока. Можливо, саме від тюркських назв типу «ягадж» або «ягач» походить назва Ярлагаш, що зустрічається під час відомого вже походу російського воєводи Данила Федоровича Адашева у 1559 році.
Щодо точності координат острова та його назви, то карти Франческо Піцигано (1367 рік) та Абрахама Крекса (1375 рік) давно застаріли, оскільки з 1475 року повноправним во-лодарем Чорного моря була Османська імперія. І хто, як не адмірал імперії Пірі-рейс, найкраще орієнтувався у водах Чорного моря, яке вже було внутрішнім морем великої імперії.

У ХVI ст. всі європейські картографи продовжували зображувати на своїх картах сучасний острів Джарилгач. Проте, у п’яти варіантах Батіста Аньєзе (1544-1553 рр.) та Діогу Хомема (1561 рік) острів зображено так само, як і на інших європейських картах століттям раніше.

Здається, перша детальна карта острова Джарилгач належить французькому мандрівникові та просвітителю й одночасно монаху-францисканцю Андре Теве, котрий народився в 1516 році. Непосидючий характер не дозволяв йому залишатися на одному місці. У справах церкви він об’їздив усю Італію, Грецію, Близький Схід та навіть далеку і невідому Америку. При трьох французьких королях він був королівським картографом та історіографом. У 1566-1575 роках Теве уклав працю “La cosmographie universelle… ”. Це був великий географічний опис усіх відомих тоді континентів.

Починаючи з 1586 року, видаються карти островів, укладені картографом Андре Теве. Його останні карти зображують острови Мальту, Корсику, Сардинію, Кіпр, Крит. Серед цього доробку зустрічаємо й дві карти, що зображають частину Татарії Пе-рекопської. Перша з них “Partie de Tartarie Precopspite, Isle dicte les carrieres d’Achilles” датується 1586 роком. Вказана карта зображає острів Ахіллів Біг, причому настільки детально, що раніше ніколи не робилося. При докладному вивченні цієї карти можна зробити висновок, що назву Ахіллів Біг картограф відносить лише до сучасної Тендрівської коси.

На відміну від Пірі-рейса, карта Андре Теве зображує острів, як єдине ціле. Біля острова зображені вітрильники, на острові є дерева, люди, будинки й навіть будинок із хрестом, схожий на церкву. На захід від острова розміщено затоку Golfo de Nigropolo (Каркінітську затоку), що під- тверджує припущення про те, що сама карта зображає Тендру. Північніше острова бачиться Кінбурнський півострів, на якому розміщена незначна кількість дерев, кілька будівель та зображені люди. Усе це вказує на заселеність тодішнього острова Тендра.

Наступна карта Андре Теве “Tartarie Precopspite, Isle de la Rose” датується 1586-1592 роками. Назва острова перекладається, як острів Рожевий, іноді – як острів Рози. От ця карта вже зображує сучасний нам Джарилгач. Обриси острова такі ж неточні, як і Йагадж у Пірі-рейса, з тієї ж причини. Й навіть більшість дослідників вважали, що детальне зображення окремих місць унікальне, але швидше за все є фантазією автора.

Острів Rose від материка відділяє затока Golfo de Nigropolo, що підтверджує припущення того, що це спільна назва Каркінітської та Джарилгацької затоки. На материковій частині, проти сучасної острів- ної коси Глибока, розташоване місто Tamara. Це, без сумніву, згадуване місто Tamyraca. Єдине місце на острові, де зображено будинки, – це швидше за все сучасна бухта при косі Глибока. Вказана вона, як Port de Goroch, в гавані якого зображено значну кількість вітрильників та човнів. А відстань між містом Tamara та Port de Goroch складала, мабуть, як і сьогодні, 8 км, тобто той самий ягадж у Пірі-рейса.

Сучасне урочище Пиндики, що проти села Красне, швидше було відділене від острова протокою і згадується, як окремий острів Isle aus Oyseaus. Місцевість, де мисливець із собаками полює на оленя, зветься Bougnage і має відповідати сучасному урочищу Кутковий. На острові зображені кози – про це нагадує Козиний острів, що став притулком Одіссею. Зображення одногорбих верблюдів тотожне острову Ярлагаш, на який висаджувалися воїни Д.Ф.Адашева саме в ХVІ ст. А загалом, за описом, острів нагадує острів Андісіра у аль-Ідрісі за 1154 рік.

Контури острова, як у Андре Теве, у 1594 році повторить на своїй карті Герхард Меркатор, а острів назве просто Rossa. А наступна детальна карта острова Джарилгач буде укладена лише в 1833 році землеміром Хоро-шевським.

Олег Лиховид.
Далі буде.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення