Керівна посада жіночому щастю не завада!

OLYMPUS DIGITAL CAMERAКерівник, дружина, мати, майстриня та справжній кулінар… Як усі ці якості гармонійно поєдналися в одній тендітній жінці? Цими та іншими секретами напередодні Міжнародного жіночого дня з читачами «Чорноморця» поділилася Олена Олексіївна Кожуковська – начальник управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі.

– Олено Олексіївно, як давно ви обіймаєте керівну посаду?

– У структурі Пенсійного фонду я працюю майже 15 років. Починала свій трудовий шлях з головного спеціаліста. У 2005 році стала заступником начальника управління-начальником відділу, а в грудні 2010-го вже начальником управління Пенсійного фонду України в Скадовському районі. Колектив у нас дружний та досить чисельний – 29 осіб разом зі мною. У більшості своїй – жінки, а чоловіків лише четверо. Дуже важливо бути умілим організатором. Усі люди різні, і до кожного треба знайти свій особливий підхід.

– А як вважаєте: жінка-керівник у наш час це добре чи погано?

– Жінка керівник – це дуже складно! Здебільшого в тому сенсі, що окрім роботи багато часу та уваги потребує родина. Я намагаюся не забувати про те, що вдома я дружина і мама, а не керівник. Треба вчитися поєднувати ці соціальні ролі, щоб ніхто не відчував себе обділеним увагою.

– Якою, на вашу думку, має бути жінка-керівник 21 століття?

– Ми живемо у часи досить розвинуті, насичені інформаційними технологіями та усілякими можливостями. І найважливіше сьогодні, на мою думку, не втратити саму себе. Треба хоча б іноді згадувати, що ти слабка, тендітна жінка, яка потребує захисту. Але я зовсім не можу собі цього дозволити, бо як керівник маю бути сильним та цілеспрямованим взірцем і наставником для кожного з моїх підлеглих.

До речі, рушійною силою успіху жінки-керівника не завжди є гроші. Щоб обіймати цю посаду, треба відчувати у собі відповідний потенціал. Коли на роботі все виходить добре, отримуєш подвійне задоволення.

– Розкажіть нам про свою сім’ю…

– У нас з чоловіком двоє дітей. Старший хлопчик – Тарас, йому 13 років. Донечці Анастасії нещодавно виповнилося 7. Мій чоловік – це моя опора! Без його підтримки я нічого б не досягла. Але, як не дивно, в моєму житті кар’єра ніколи не посідала перше місце. Моє щастя в тому, що я маю родину, яка розуміє мене і підтримує у всіх справах. Переді мною ніколи не стояв вибір: робота або сім’я. Такі стосунки були і в моїх батьків. Тому я легко можу стверджувати, що щастя живе в тому домі, де панує злагода, спокій та любов!

– Але ж багато жінок вважають, що найголовніше – відбутися як дружина і мати. І цього вистачає для повного щастя. Чи згодні ви з цим?

– З цим точно не погоджуся! Мені було б нудно постійно сидіти вдома! Я навіть з декретної відпустки виходила на роботу раніше (сміється). Мені завжди хочеться реалізовувати себе, розвиватися, спілкуватися з людьми. Так, безперечно, вдома теж багато роботи, яку треба виконувати. Для цього у мене є два вихідних. Я проводжу їх, як білка в колесі, щоб усе встигнути… Дякувати Богу, у кожної жінки в допомогу є пральна машинка та безліч іншої техніки, що значно полегшує хатні справи. Але, посидівши у відпустці якихось два тижні, вже швидше хочеться повернутися до роботи.

– Тоді як і коли відпочиваєте?

– Маю кілька хобі! Я обожнюю усіляку випічку, особливо подобається тішити близьких тістечками, печивом та тортами! Щоразу готую щось новеньке, у мене є безліч рецептів. Можливо, таким чином, десь глибоко в душі, солоденьким і намагаюся компенсувати нестачу своєї уваги до чоловіка та дітей. У них навіть виробилася звичка: на вихідних вже чекають, чим смачненьким поласують цього разу (посміхається).
А коли є вільна хвилинка – вишиваю хрестиком. Мене цьому ніхто не вчив, якось все саме виходить. Наче вишивати я ще від народження вмію. Це захоплення дозволяє відволіктися і побути наодинці з собою. До речі, і в нашому колективі управління Пенсійного фонду багато жінок вишивають. Це, так би мовити, те, що нас всіх об’єднує і надихає.

– Ваша донечка теж мріє стати керівником, коли ви-росте?

– Ні, як усі дівчатка в дитинстві, вона хоче бути то швачкою, то перукарем, то візажистом. А одного дня зізналася, що, коли виросте, відкриє власне кафе, в якому буде кондитером. У її характері вже відчувається самостійність та великий потенціал. Бо ж мама часто зайнята.

– А хто у вашій сім’ї відвідує батьківські збори?

– Що-що, а до батьківських зборів я з самого початку ставилася дуже відповідально, жодного разу не пропустила. Колеги на роботі завжди розуміли, бо я всім казала: «Вибачте, я сьогодні ма-ма і йду на батьківські збори!» (сміється). Я завжди намагаюся приділяти достатньо уваги вихованню своїх дітей. Можу інколи і накричати, але частіше бавлю. Не скажу, що я сувора мама.

– Олено Олексіївно, що ви побажаєте всім жінкам Скадовщини у переддень 8 Березня?

– У це світле весняне свято щиро зичу кожній представниці прекрасної статі справжнього жіночого щастя, порозуміння з близькими. Самотнім бажаю знайти свою долю, а одруженим – берегти почуття і йти з коханими впевнено по життю, міцно взявшись за руки. Ну і, звісно ж, фінансового достатку, що ніколи не буває зайвим.

Бесіду вела
Христина Маркушева.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення