Раїса Дмитрівна Сабов –
справжня народна майстриня
з вишивання.
Що не кажіть, а коли одягнеш вишиванку, створюєш свято не лише собі, а й усім довкола! Хто зробив такий висновок? Це відчуття добре відоме кожному, хто брав участь у днях української вишиванки – заходах, покликаних єднати всіх українців світу, незалежно від віросповідання, мови, якою вони спілкуються, чи місця проживання. У травні це дійство проходило уже втретє в нашому місті. А у селі Радгоспне це свято перенесли на завершення останнього осіннього місяця – мабуть, щоб звеселити людей у цю похмуру пору року.
З цієї нагоди сільський будинок культури було по-особливому причепурено. З порогу відчувалося, як тут тепло і затишно. Відзначати чудове свято самобутньої барвистої української культури прийшли працівники культури та освіти, школярі з батьками. Приїхали і гості з районного центру: начальник відділу культури і туризму районної державної адміністрації Ольга Миронець, начальник відділу освіти райдержадміністрації Ольга Дудченко з колегами-освітянами.
У привітальному слові голова Радгоспненської сільської ради Василь Козак нагадав, що вишивану сорочку українці одягали з давніх-давен, адже свято вірили, що вона захищає від усього злого та є найкращим оберегом. «Вишиванка – це наша національна святиня. Вона символізує зв’язок поколінь, пробуджує високі патріотичні почуття в серці кожного українця. Вишиту сорочку, вишитий рушник передають з покоління в покоління, бережуть, як безцінну реліквію», – зауважив сільський голова.
Головною ж героїнею цього святкового дня стала Раїса Дмитрівна Сабов. Вона у селі – шанована рукодільниця і своїми доробками у вишивці стала відомою на весь район. Коли цю скромну жінку запросили до слова, вона висловила заповітну мрію: одягнути у свої вишиванки всіх близьких і добрих друзів. Жінка зворушливо розповіла, що полюбила візерунки на полотні ще з дитинства, перейняла цю традицію від бабусі і матері.
Слухаючи цю справжню українську майстриню, розумієш, що разом ми – сила, ми – люди одного народу і мусимо єднатися навколо наших звичаїв і традицій, нашої рідної материнської мови, нашої вишиванки. Раїса Дмитрівна розповіла, що у кожної вишиванки своя доля – доля наших пращурів: «Нехай вишиванка і наша солов’їна мова завжди нас супроводжують. І нехай Пресвята Богородиця надихає присутніх у залі на добрі справи», – щиро мовила вишивальниця.
Свято супроводжувалося барвистим концертом. Сцена була оформлена прекрасно: у народному стилі, з вишитими рушниками і сорочками. Свої вокальні та хореографічні таланти показали малюки з місцевого дитячого садка «Золотий ключик». Власне, такий чудовий захід відбувся завдяки ініціативі Ольги Павлівни Хоменюк, завідуючої цим дошкільним закладом. А до виступів малюків охоче приєдналися колектив Радгоспненської школи, дорослі односельці і навіть гості з району. Кілька чарівних пісень подарували слухачам Ольга Миронець та славнозвісний чоловічий квартет «Любисток» з села Новомиколаївка.
У Радгоспному немає потреби закликати людей берегти й пропагувати національну культуру, відроджувати й популяризувати традиції, які століттями плекали наші предки. Тут це робиться якось природно, наче саме собою. Однак варто розуміти, що за всіма заходами стоїть нелегка, проте почесна і така потрібна усім людям робота громади.
Юрій Бондарєв.
Фото автора.