Крок за кроком до успіху

У дитинстві кожен день видавався нам дуже довгим, і ввечері події ранкового життя ледь пам’яталися. Зате коли виросли – дні летять швидкокрилими птахами… Так само вважає і Степан Михайлович Пашковський, художній керівник Новомиколаївського сільського будинку культури. 27 липня йому виповнюється 50 років, і ювіляр щиро дивується: коли ж це сталося? Якими невидимими манівцями підкралася його ювілейна дата – він так і не помітив…

Півстоліття свого віку Степан Михайлович зустрічає тут, на сонячній Херсонщині, далеко від зеленого Тернопілля, де народився, закінчив середню та музичну школи, а потім училище культосвіти в Теребовлі. Звідти, ще майже не працювавши за фахом, пішов хлопець на службу до Радянської армії у 1987 році.

Ювіляр 3 стор.З України новобранців привезли аж у Туркменію. Йшла війна в Афганістані, і кожен з призовників, зійшовши з потяга в Ашхабаді, здогадався: не оминути і йому цього пекла. Після шестимісячного виснажливого тренування у навчальній частині Степан потрапив до сусідньої держави – воював у складі роти спеціального призначення. За кмітливість і хоробрість отримав державні нагороди і звання сержанта.

Демобілізувався, повернувся додому, працював у будинку культури. Але хотілося більшого, хотілося реалізувати свої можливості вище посади завідуючого клубом.

І в 1985 році хлопець вступає до Одеського педагогічного інституту. Там отримав вищу освіту і вдосконалив свій музичний талант, а місцем роботи обрав собі село Новомиколаївку на Херсонщині. Приїхав у наші краї спочатку подивитися… та й залишився тут назавжди.

«Це був 1989 рік, – згадує Степан Михайлович. – Я прибув у це велике сучасне село, і мене вразило все: грандіозний сучасний будинок культури, масштаби вирощування хліба та овочів, розмах будівництва і тваринництва у господарстві, доброзичливі і прості люди. Здивувала небачена раніше кількість кавунів на полях, причому багато їх лишалося на полі незібраними. На співбесіду мене запросила керівник цього потужного господарства Лідія Опанасівна Давиденко, Герой Соціалістичної Праці. Поговорили, обмінялися думками і дійшли згоди, що я отримаю квартиру і почну працювати у будинку культури на посаді хормейстера».

І побігли день за днем у щоденній праці з новомиколаївськими талантами. Хоча ті часи називали застійними, у Новомиколаївці життя буяло. Люди трудилися у величезному різногалузевому господарстві багато і результативно, тож і, відпочинку потребували змістовного. І учасники художньої самодіяльності невтомно радували хліборобів яскравими концертами. Глядачі поспішали до будинку культури на всі свята. Аматори сцени давали концерти на польових станах і тваринницьких фермах. Дзвеніло піснями село, особливо любили новомиколаївці концерти вокально-хорового колективу «Хлібодари», заснованого Вале-рієм Григоровичем Тимошенком. У цьому колективі з двадцяти виконавців і працював хормейстером Степан Пашковський. «Хлібодари» підкорили не лише земляків – їм аплодували у різних містах України, вручали грамоти і нагороди. Степан Михайлович працював на різних посадах, пов’язаних з мистецькою роботою, а з 2000 року він є незмінним художнім керівником будинку культури та очолює відомий на всю Україну чоловічий вокальний квартет «Любисток».

фото 3 сторЙого життєве кредо – вкладати душу у справу. І Степан Михайлович вкладає її у все: від формування репертуару, організаційної та методичної роботи з творчими колективами аж до керівництва, розробки та постановки сценаріїв проведення масових художніх заходів. Без його участі в селі не пройшло жодне театралізоване видовище, народне гуляння чи жанрове свято. Степан Пашковський організував вивчення та обмін досвідом роботи колективів народної творчості, його вихованці завжди були одними з кращих на оглядах, фестивалях, виступах районного та обласного рівнів.

Головна ж вимога художнього керівника до своїх підопічних – вдосконалення творчої і виконавчої майстерності. А це означає важку, щоденну працю над тим, аби виконана пісня стала радісною подією для слухачів. Чи всі з нас розуміють, яке це диво дивне – пісня? Яку владну силу таїть вона в собі? Минають віки, змінюються суспільні устрої, на зміну одним поколінням приходять інші, а пісня вічна. Вона нездоланна і безсмертна. Саме любов до пісні у Новомиколаївці об’єднала і згуртувала людей різного віку, село по праву називають найспівучішим у районі.

Без сумніву, художній керівник є головним «ідеологом» будь-якого творчого колективу, і від його професійності залежить успіх багатьох людей. У мистецьких колах нашого міста і району високо цінується внесок Степана Михайловича у розвиток художньої самодіяльності Скадовщини, а колектив «Любисток» є найяскравішим уособленням таланту ювіляра.

Професіонал сцени вважає, що талант дається від народження кожному. Однак у мене виникло питання: якщо природа з народження обдаровує всіх нас творчим потенціалом, то чому серед нас так мало талановитих?

На це запитання Степан Михайлович переконливо відповів: «Талант треба розвивати – і тоді з найменшої його іскорки спалахне світоч. Глядачі мають знати, що за їх вдячними оплесками стоїть напружена, системна і наполеглива праця художнього керівника. Він знаходиться, наче в тіні за виконавцем… та його роль визначальна».

Коли верстався номер, стало відомо, що 23 липня на засіданні колегії районної державної адміністрації було ухвалено рішення про присвоєння Степану Пашковському звання «Почесний громадянин Скадовського району». Ця нагорода вручається видатним землякам до Дня Незалежності України. Без сумніву, герой нашого нарису гідний цього високого звання.

Бесіду вів Юрій БОНДАРЄВ. Фото автора.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення