Мала Андронівка: негода позаду!

Серед потерпілих 21-22 січня від негоди населених пунктів Скадовського району була і Мала Андронівка. Близько двох тижнів це село залишалося без світла. Тому кореспонденти «Чорноморця» разом із заступником голови районної державної адміністрації Ігорем Кузьменко вирішили виїхати на місце та дізнатися про ситуацію, як кажуть, з середини.

Маршрут до одного з найменших сіл району пролягав через Шевченко, Петрівку та Гостроподолянське. У селі Шевченко нас зустрів голова сільради Юрій Руденко. Він розповів, що тут теж світло з’явилося два дні тому. Ремонтні бригади Скадовського РЕЗ і ЕМ виконали значний об’єм робіт, але й шевченківці прийшли їм на допомогу. Було створено дві бригади з числа електриків колишнього колгоспу. Загалом, спільними зусиллями, відремонтовано близько 90 відсотків опор ліній електропередач, знешкоджених у межах села. А ще налагоджено опалення в дитячому садку та ФАПі. Стосовно Малої Андронівки голова повідомив, що в населеному пункті цього ж дня, нарешті, відновили подачу електроенергії. Труднощі полягали в тому, що в напрямку села впало до 20 опор ЛЕП.

Дорогою Юрій Миколайович розповів, що населений пункт був заснований переселенцями з Молдови. Сьогодні кількість жителів Малої Андронівки складає близько 15 осіб. З них постійно тут мешкають лише шестеро: фермер з родиною та три жінки, дві з яких – пенсійного віку. Решта – дачники. Багато років тут немає автобусного сполучення, магазину та будь-яких об’єктів соціальної сфери.

IMG_3821Спершу ми завітали до фермера Віктора Гришка. До речі, він єдиний у селі, хто має власний транспорт. Чоловік вийшов до нас в домашніх капцях: «Я щойно з бані!», – не приховував Віктор Миколайович. Сім’я Гришко мешкає в Малій Андронівці з 2003 року. На питання, як пережили тривале відключення електропостачання, господар відповів: «У мене все своє, автономне: електрогенератори, свердловина, є запас дров та вугілля. Але світло увімкнули дуже доречно, бо на сьогоднішній день генератори майже розрядилися, пальне закінчується!».

Вже п’ять років, щоранку, Віктор Миколайович відвозить доньку до Великої Андронівки. Звідти шкільним автобусом дитина дістається до школи в селі Широке. За словами чоловіка, жити йому тут подобається: «Подивіться! Тут – моя земля, там – моя земля! Усе поруч!».

Проте Віктор Миколайович все ж таки має наміри перевезти родину до Великої Андронівки. Причина переїзду – відсутність у доньки подруг та спілкування з однолітками. Але, через останні неврожайні роки, поки що ці плани залишають нереалізованими.

IMG_3856Потім ми відвідали одну з найстаріших мешканок села – 81-річну Галину Василівну Боканчу. Господиня дуже зраділа гостям і запросила нас до своєї старої саманної хатинки. Тут вона живе від самого народження. Галина Василівна розповіла, що закінчила усього 2 класи, все життя працювала у колгоспі. Старенька згадала, що за радянських часів у Малій Андронівці налічувалося більше 20 хатин, в яких проживало понад 50 жителів, був свій клуб.

Галина Василівна сміється, мовляв, «кінець світу», коли нещодавно стільки часу не було світла, вона пережила. Хліб їм привозили сусіди, дров та хмизу вистачило. Самотній літній жінці бракувало спілкування. Мобільним телефоном, що їй подарували діти, вона так і не навчилася користуватися. А от єдиний «співрозмовник» – телевізор безнадійно мовчав. Тепер бабуся знову не натішиться…

Наостанок хочеться відмітити, що в цьому крихітному селі живуть доброзичливі люди, які дивляться в майбутнє з оптимізмом та вірою у краще. А Галина Василівна взагалі зауважила, що після війни і не таке пережили.

Тетяна Підгородецька. Олександр Білий.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення