На те ми й люди

photoshop_78Шановна редакціє! Ось якою історією я хочу поділитися з читачами на сторінках газети «Чорноморець». Я отримала у касі ПриватБанку свою пенсію. Вийшла на вулицю, присіла на лавочку, щоб покласти до сумочки гроші та документи. Голова ж заклопотана, розмірковую, як витратити отримані кошти – і борги треба повернути, і комунальні платежі не затягувати. Отак, іду і думаю… Аж раптом телефонує мені племінниця і каже: якась жінка принесла мій паспорт додому, за адресою, вказаною у документі! Я одразу заглядаю в сумочку – немає паспорта.

Виявилося, що до нас прийшла незнайома симпатична жінка – не полінувалася піднятися на п’ятий поверх, знайшла мою квартиру, віддала знахідку і пішла, не назвавши себе. Це просто щастя, що трапилася саме така людина. А інший міг би вже використати мій паспорт у корисливих цілях.

Якими ж словами висловити вдячність цій людині? Якщо вона прочитає ці рядки, нехай знає: доки є такі люди, як ви, моя дорога жіночко, наш народ ніхто не здолає, він буде завжди! Здоров’я і добра вам на довгі роки!

Катерина Стеценко, м.Скадовськ.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення