Прадавня історія Скадовського краю

Іс­то­рія на­шо­го краю ду­же ці­ка­ва, та на­скіль­ки гли­бо­ко ми зна­ємо її? Сво­їми до­слі­джен­ня­ми з чи­та­ча­ми на сто­рін­ках га­зе­ти, у новій рубриці, буде ді­литися ві­до­мий ска­дов­ський іс­то­рик-крає­зна­вець Олег Ли­хо­вид.

Іс­то­рія за­се­лен­ня лі­во­бе­реж­ної Херсон­щи­ни ся­гає епо­хи ме­золіту, тоб­то се­ред­ньо­го кам’яно­го ві­ку. Решт­ки най-дав­ні­ших по­се­лень знай­де­но бі­ля сіл Лю­би­мів­ка Ка­хов­сько­го райо­ну, Ка­їри Горнос­та­їв­сько­го райо­ну, Ми­хайлів­ка Но­во­тро­їць­ко­го району та Ве­ли­кі Копа­ні Цю­ру­пин­сько­го райо­ну, й да­ту­ються во­ни VII-VI тис. до н. е. Ар­хео­ло­гіч­них до­ка­зів за­се­лен­ня те­ри­то­рії су­час­но­го Ска­дов­сько­го райо­ну ана­ло­гіч­но­го пе­ріо­ду по­ки не ви­яв­ле­но. А от най­дав­ні­ша стоян­ка на те­ре­нах су­час­но­го Ска­дов­сько­го райо­ну від­кри­та за 300 мет­рів на пів­ніч від се­ла Хат­ки Пта­хів­ської сіль­ської ра­ди.
Це сто­ян­ка лю­дей епо­хи роз­ви­ну­то­го нео­лі­ту або пізнього кам’яно­го ві­ку, що да­то­ва­на V тис. до н.е. Го­лов­ни­ми озна­ка­ми в га­лу­зі ви­роб­ниц­тва з ка­ме­ню бу­ли пи­лян­ня, шліфування та сверд­лін­ня. Ці ви­на­хо­ди да­ли мож­ли­вість лю­ди­ні знач­но збіль­ши­ти асорти­мент зна­рядь. З’яв­ляю­ть­ся різно­го ти­пу со­ки­ри, мо­ти­ки, ос­кар­ди, моло­ти, тес­ла, до­ло­та, но­жі, на­ко­неч­ни­ки спи­сів. На хат­ківській сто­ян­ці зі­бра­но не­ве­ли­ку ко­лек­цію крем’яних ви­робів: галь­ка, приз­ма­тич­ні нук­ле­уси, скреб­ки, со­ки­ро­вид­не зна­ряд­дя, плас­тин­ки та відщепи з ре­туш­шю. Ке­ра­мі­ку тут не ви­яв­ле­но, хо­ча са­ме на цей пері­од при­па­дає по­ча­ток ви­роб­лен­ня по­су­ду з гли­ни.

Бі­ля су­час­них сіл Но­во­ми­ко­ла­їв­ка, Ми­хай­лівка, Рад­госп­не, Та­ра­сів­ка Скадовсько­го райо­ну та на остро­ві Джа­рил­гач, що за ві­сім кі­ло­мет­рів на південь від Ска­дов­ська, знай­де­но кур­га­ни та решт­ки стоя­нок епо­хи піз­ньо­го неолі­ту, що мо­жуть бу­ти да­то­ва­ні ІV-ІІІ тис. до н. е. У цей час, крім кам’яних ви­ро­бів, тут вже з’яв­ляє­ть­ся ке­ра­мі­ка та різ­ні пред­ме­ти з кіст­ки та де­ре­ва.
За епо­хою нео­літу йшла до­ба ене­олі­ту та ар­хеоло­гіч­на куль­ту­ра мі­ді, що по­чи­нає­ть­ся в При­чор­но­мор’ї з IV тис. до н.е. Пам’ят­ки до­би ене­олі­ту ся­га­ють кін­ця IV – пер­шої по­ло­ви­ни ІІІ тис. до н.е. й від­но­сять­ся до на­ро­дів ниж­ньоми­хай­лів­ської куль­ту­ри. Вони бу­ли знай­де­ні бі­ля се­ла Озер­не Ан­то­нів­ської сіль­ської ра­ди та бі­ля са­мо­го Ска­довська. Озер­нен­ський кур­ган ви­со­тою 3,7 м та діа­мет­ром 50 м зна­хо­див­ся на за­хід­но­му бе­ре­зі пріс­но­го озе­ра Кар­жин­ське. У кур­га­ні бу­ло до­слідже­но 9 по­хо­вань, із них 6 піз­днь­оене­олі­тич­них, 2 ям­ної куль­ту­ри та 2 зрубної куль­ту­ри. Кур­ган від­не­се­но до піз­ніх ниж­ньо­ми­хай­лів­ських па-м’яток, синхрон­них за ча­сом три­піль­ській куль­ту­рі, що да­тую­ть­ся останньою тре­ти­ною ІV тис. до н.е. – по­чат­ком III тис. до н.е. за ра­діо­вуг­ле­це­вою шка­лою. Ос­нов­ні ри­си нижньоми­хай­лів­ської куль­ту­ри поста­ють у сфор­мо­ва­но­му ви­гля­ді, з роз­ви­не­ною тра­ди­цією бу­дів­ниц­тва кур­га­нів, кром­ле­хів та кам’яних скринь. На дум­ку біль­шості до­слід­ни­ків, куль­ту­ра ниж­ньо­ми­хай­лів­сько­го сус­пільст­ва скла­ла­ся на ба­зі по­пе­ред­ньо­го ско­тар­сько­го на­се­лен­ня та зем­ле­роб­сько­го еле­мен­ту, але сам про­цес ста­нов­лен­ня ос­нов­них рис куль­ту­ри до цьо­го ча­су ви­вче­ний не­до­стат­ньо.
А бі­ля Ска­довська, на пів­ден­но-за­хід­ній око­ли­ці міс­та, бу­ла знай­де­на й най­дав­ні­ша кам’яна гроб­ниця епо­хи ене­олі­ту, що да­то­ва­на пер­шою по­ло­ви­ною ІІІ тис. до н.е. Кур­ган у 5 м заввишки та 52 м у діа­мет­рі був спо­ру­дже­ний у сім бу­ді­вель­них ета­пів. У кур­га­ні ви­яв­ле­но 18 по­хо­вань, зок­ре­ма й од­не по­хо­ван­ня у кам’яній гроб­ниці, що зна­хо­ди­ло­ся на від­ста­ні 4,6 м на пів­ден­ний за­хід від цен­тру кур­га­ну. Кам’яна гроб­ни­ця – тра­пе­ці­єпо­діб­ної фор­ми, зовніш­ні­ми роз­мі­ра­ми 1,7 х 0,8 х 1,1 м, спо­ру­дже­на з пря­мо­кут­них, ре­тель­но об­роб­ле­них, щіль­но пі­ді­гна­них од­на до од­ної вап­ня­ко­вих плит в ана­ло­гіч­ній за фор­мою ямі, роз­мі­ра­ми 2 х 1 х 1,4 м. Дов­гі сті­ни гроб­ни­ці скла­да­ли­ся з чо­ти­рьох плит кож­на, тор­це­ві – з од­нієї. Пли­ти бу­ли вко­па­ні у ка­нав­ки та за­бу­то­ва­ні дріб­ним ка­мін­ням і зем­лею. Гроб­ни­цю пе­ре­кри­ва­ли по­кла­де­ні впо­пе­рек три вапняко­ві пли­ти. Три по­хо­ван­ня вка­за­но­го кургану бу­ло визначе­но як піз­ні ям­ні.
Пам’ят­ки на­селен­ня дру­гої по­ло­ви­ни ІІІ тис. до н. е., що від­но­сять­ся до епо­хи ям­ної куль­ту­ри, знай­де­но бі­ля са­мо­го Ска­довська, а та­кож бі­ля смт Ла­зур­не, сіл Крас­не, Ши­ро­ке та Шев­ченко. В остан­ніх се­лах від­най­де­но 6 кур­га­нів ям­ної культу­ри, на­зва­ні за зви­ча­єм по­хо­ван­ня лю­дей у ямах, де на­си­па­ли­ся кур­га­ни. У кур­ганах знай­де­ні по­су­ди­на цьо­го пе­ріо­ду, муш­ля ка­урі, бронзо­ві ґу­дзи­ки та за­ліз­ні шаб­лі.
Ще в 60-х ро­ках ХХ ст., по­бли­зу се­ли­ща Но­во­олек­сі­їв­ка (ни­ні Ла­зур­не) Ска­дов­сько­го райо­ну, до­слі­дже­ні по­хо­ван­ня епо­хи міді, а са­ме ІІІ-ІІ тис. до н.е. А бі­ля бе­ре­га мо­ря роз­ко­па­но яйце­вид­ний кром­лех, су­ціль­но ви­кла­де­ний із кіс­ток би­ків. Кром­лех – ри­ту­аль­но ого­ро­дже­не, свя­щенне міс­це, щось на зра­зок хра­му під від­кри­тим не­бом для ре­лі­гійних це­ре­мо­ній. Де­які кром­ле­хи пов’яза­ні з ас­тро­но­мічни­ми спос­те­ре­жен­ня­ми для від­сте­жен­ня розмі- щен­ня Сон­ця, а мож­ли­во, й Мі­ся­ця. Так от у Но­во­олек­сі­їв­сько­му кромлехі 30 че­ре­пів би­ків чер­гу­ва­ли­ся з кістка­ми ніг, сим­во­лі­зу­ючи та­ким чи­ном рух діб у мі­ся­ці. При цьо­му чер­гу­ван­ня го­лів та ніг осо­бли­во ви­ра­же­но у вузь­ко­му пів­денно-схід­но­му сек­то­рі спо­ру­ди, що на­прав­ле­ні до зимово­го Сон­ця. Мож­-ли­во, свя­ти­ли­ще на­ле­жа­ло дав­ньо­му на­ро­ду – арі­ям. А би­ки та ко­ро­ви при­но­си­ли­ся в жертву про­тя­гом всьо­го пе­ріо­ду бу­дів­ниц­тва сте­по­вих пі­ра­мід – кур­га­нів. Їх остан­ки не­рід­ко роз­мі­щу­ва­лися у мо­ги­лах. Та в Но­во­олек­сі­ївсько­му кром­ле­ху жод­них люд­ських по­хо­вань не ви­яв­ле­но. Проте кіль­кість тва­рин­них че­ре­пів го­во­рить про ве­ли­ку кіль­кість ста­да та яв­но не ко­чо­вий ха­рак­тер по­се­лен­ня, а кром­лех са­ме й був цен­тром по­се­лен­ня.
У кур­ган­ній гру­пі сіл Ши­ро­ке та Шев­чен­ко від­най­де­но 8 кур­га­нів ка­та­комб­ної куль­ту­ри ХХVІІІ-ХХІ ст.ст. до н.е., в яких знай­де­но 6 по­су­дин цьо­го пе­ріо­ду, кам’яну бу­ла­ву, кіст­ко­ву зброю, муш­лі ка­урі та дріб­ні пред­ме­ти цьо­го культурно­го пе­ріо­ду. Но­сії ка­та­комб­ної куль­ту­ри хо­ва­ли сво­їх по­мер­лих у підзем­них ка­ме­рах – ка­та­ком­бах. Пле­ме­на ка­та­комб­ної куль­ту­ри ототожнюють­ся з кім­е­рій­ця­ми. Бі­ля Ска­дов­ська знай­де­но та­кож антропоморфну сте­лу цьо­го ж пе­ріо­ду та по­су­ди­ну ка­та­комб­ної куль­ту­ри пер­шої по­ло­ви­ни ІІ тис. до н.е. Це по­хо­ван­ня мо­же на­ле­жа­ти най­дав­ні­шо­му на­ро­ду Пів­ніч­но­го При­чор­но­мор’я – кім­е­рій­цям, кот­рі меш­ка­ли в сте­пах бі­ля Чор­но­го мо­ря ще з ХІV ст. до н.е.
Не­по­да­лік від се­ла Ши­ро­ке роз­ко­па­но най­біль­ший без­кур­га­ний ґрун­то­вий мо­гиль­ник бі­ло­зер­ської куль­ту­ри XII-X ст.ст. до н.е. на 120 мо­гил. У кур­га­ні знай­де­но ба­га­то гли­ня­но­го по­су­ду з прос­тим і гру­бим ор­на­мен­том. Ос­нов­ним за­нят­тям на­се­лен­ня да­ної куль­ту­ри бу­ли ско­тар­ство, зем­ле­роб­ство та ме­та­ло­об­роб­ка. У кур­ган­ній гру­пі бі­ля сіл Ши­ро­ке та Шев­чен­ко знай­де­но 10 кур­га­нів зруб­ної куль­ту­ри, ще 12 ям­них кур­га­нів знай­де­но в по­хо­ван­нях гру­пи Гос­тра мо­ги­ла. За­га­лом у цих кур­га­нах від­шу­ка­но 20 по­су­дин вка­за­ної куль­тур­ної епо­хи, брон­зо­ві брас­ле­ти, гол­ки та плас­ти­ни.
На ос­тро­ві Джа­рил­гач знай­де­но по­хо­ван­ня епо­хи брон­зи ІІ-І тис. до н.е. По­бли­зу се­ла Пта­хів­ка Ска­дов­сько­го райо­ну знай­де­но фор­му від­ли­ву ме­та­лу епо­хи піз­ньої брон­зи ХІІІ-ХІ ст.ст. до н.е. Не­по­да­лік міс­та Ска­дов­ська до­слі­дже­но кур­га­ни кім­е­рій­ців пе­ріо­ду піз­ньої брон­зи ХІ-VІІІ ст.ст. до н.е., знай­де­но по­суд піз­ньої зруб­ної куль­ту­ри цьо­го ж пе­ріо­ду. А в VІІ-V ст.ст. до н.е. кiмерiйцiв з пів­ніч­но­го При­чор­но­мор’я ви­тіс­ни­ли скі­фи.
Олег Ли­хо­вид.

Про­дов­жен­ня чи­тай­те в на­ступ­них но­ме­рах.