У невеличкому селі Грушівка 17 липня відзначили 95-літній ювілей найстаршої жительки Благодатненської сільської ради – Марфи Никифорівни Литвиненко.
Святкового ранку до її оселі з поздоровленнями завітали секретар сільської ради Алла Яворська та спеціаліст із земельних ресурсів Наталя Фірсова. Вони подарували іменинниці теплий пухнастий плед і передали вітання від сільського голови Василя Козака та всієї громади. Алла Петрівна та Наталя Миколаївна побажали довгожительці міцного здоров’я і закликали її дочекатися 100-літнього ювілею, на який пообіцяли обов’язково прибути.
А тим часом до ювілярки один за одним почали заходити гості. Це грушівці прийшли вітати свою рідну Марфу Никифорівну. Прийшли не з порожніми руками, а з квітами і подарунками. Родичка довгожительки Тетяна Пулінець приготувала до такої приємної події іменинний торт зі свічками. За тісним столом зібралася справжня грушівська родина і, звичайно ж, велика заслуга в цьому Галини Шаінідзе, яка завжди з увагою ставиться до всіх людей у рідному селі та об’єднує його мешканців. Колишня медсестра не залишає поза увагою нікого, лікує і словом, і ділом. Ось і про бабусю Марфу, давню подругу своєї мами, турбується, як справжня донька. Принесе і хліба, і до хліба, тиск зміряє та ліки порадить. Ще й молодь залучає до добрих справ. А з нагоди такого великого свята Галина Семенівна приготувала ювілярці символічну ювілейну медаль та поетичну збірку своєї доньки Юлії – цією книгою Марфа Никифорівна дуже зацікавилася напередодні. А ще від родини Шаінідзе в якості сюрпризу був величезний смачний кавун, вирощений господарем сімейства паном Віктором та сином Дмитром.
Людей у Марфи Никифорівни зібралося стільки, що в її хаті, як кажуть, «яблуку було ніде впасти». Не звикла бабуся до гамору, тож сиділа за столом тихенько. Трошки пригубивши за здоров’я іменинниці, жіночки дуже гарно заспівали. Дружні грушівці, що тут казати, а головне – небайдужі. Розділили з Марфою Никифорівною її радість!
Хто ж вона – ця бабуся Марфа, і звідки вона родом? Народилася Марфа Никифорівна Литвиненко в селі Таврія Скадовського району 17 липня 1922 року восьмою дитиною у великій багатодітній родині. У 4 роки Марфа залишилася без матері. Дуже любила свого батька. Він похований на кладовищі у Скадовську, і ще два роки тому донька сама доглядала його могилку.
Не маючи освіти, Марфа Никифорівна самотужки навчилася читати і писати. Довгий час була кращою читачкою бібліотеки села Благодатне, й зараз теж полюбляє читати, передплачує газети, хоча й очі вже дуже підводять.
З 95-літнім ювілеєм Марфу Никифорівну люди вітали весь день.
Не дав бог Марфі Никифорівні дітей, не мала вона і своєї сім’ї, зате все життя віддала трьом племінникам та їх дітям. Взагалі багато випробувань випало на її долю: голод, війна, примусове вивезення до Німеччини, тяжка робота за мізерну плату в радгоспі – різноробочою на фермі, на вирощуванні рису, а до війни – навіть трактористом та помічником комбайнера. Проте ніщо не зламало її… Можливо, й дожила Марфа Никифорівна до таких поважних років завдяки тому, що вона – справжня, близька з природою, сильна духом.
Незважаючи на свої 95, бабуся Марфа турботливо доглядає своїх улюблених «діток» – курей. На її ділянці ростуть і дині, і кавуни, не кажучи вже про картоплю. А які у господині квіти! Навесні – ранесенькі нарциси, згодом – ціле море тюльпанів, півонії різних кольорів, білі пахучі лілії і троянди. Навіть цикламен у неї на підвіконні цвіте якось по-особливому! А яка в бабусі Марфи чистота! Це її справжня «хвороба»! Усе має бути в порядку. Вона сувора і вимоглива до себе й до оточуючих. Чесна, справедлива, дуже не любить ледарів, неробів, тож сьогодні, коли молодість далеко позаду, Марфа Никифорівна не може змиритися з тим, що багато чого їй вже не під силу зробити самотужки. Але односельці не забули, як ще два роки тому для бабусі не було проблемою подолати шлях з Грушівки до Благодатного, вона ходила пішки. Та й зараз Марфа Никифорівна не дозволяє собі сидіти, склавши руки. Не дай, Боже, не випрасувати після прання білизну. Цього й сьогодні жінка допустити не може!
Ось така вона, Марфа Никифорівна, у свої 95 років. Її ставлення до життя, до випробувань, які випадають людині за довгий вік, її щира теплота і сердечність, яку вона випромінює до односельців, надихає всіх оточуючих і змушує переосмислювати сенс життя, дає змогу розуміти, чим потрібно наповнювати кожен свій день – тільки любов’ю, доброзичливістю і бажанням творити добро, а ще – вірою в те, що завтра буде краще, ніж сьогодні. Мабуть, це і є секретом довголіття Марфи Никифорівни, котру від вікового ювілею відділяє якихось п’ять років!
Тетяна Підгородецька.