Школа зустріла свого героя

Герой 1_слайдер… Звично пролунав дзвоник на урок. Вчитель біології Скадовської ЗОШ № 3 Людмила Андріївна Черевко зайшла до 6-Б класу і розпочала заняття. Це мав бути типовий урок біології – нічого надзвичайного. Але… стук у двері – і на порозі стоїть молодий хлопець, статний, у військовій формі, з великим букетом квітів. У Людмили Андріївни навернулися сльози на очі: «Невже це наш Еміль?», – не могла повірити вчитель. Так, це був її учень. Вони не бачилися 10 років. Ну, як у цьому мужньому воїні, котрий сьогодні захищає територію України у зоні АТО, впізнати колишнього одиннадцятикласника Еміля Ішкулова?!

Він отримав поранення в бою і тому був відправлений у відпустку додому. Усього на 10 днів – побачитися з мамою. Але просто не міг не завітати й до рідної школи. Коли тут дізналися про такого гостя – не змогли просто так відпустити свого випускника. Зібралася вся школа: представники усіх класів – від наймолодших до одинадцятикласників, багато вчителів – тих, хто навчав хлопця, а також молодих педагогів. Це була зустріч, сповнена душевності, хвилювання і зворушливих миттєвостей, пройнята патріотизмом, любов’ю до України і великою гордістю за її синів, які стають на захист Батьківщини без жодних вагань, заради миру рідної землі самовіддано ризикують найдорожчим – здоров’ям і життям.Герой 3_сайт

Емілю Ішкулову 27 років, він закінчив Скадовську ЗОШ № 3 у 2004 році. Хлопець розповів школярам, що з дитинства мріяв бути військовим і йшов до своєї мрії цілеспрямовано. Після закінчення Львівського військового інституту ім.П.Сагайдачного при Національному університеті «Львівська політехніка» отримав направлення на службу до 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Збройних сил України. Сьогодні старший лейтенант Еміль Ішкулов – командир розвідвзводу 1-го парашутно-десантного батальйону.

Як справжній військовий, він не надто говіркий, адже не слова, а вчинки характеризують чоловіка. Весь виступ Еміля був пройнятий вдячністю. По-перше, за волонтерську допомогу, що підготували учні та вчителі школи № 3 і напередодні передали безпосередньо військовим у зону АТО. По-друге, випускник дуже вдячний своїм педагогам за освіту і виховання.

– Школа має велике значення у житті людини. Те, що сьогодні вкладають у вас вчителі – і знання, і людські чесноти – треба цінувати, це обов’язково знадобиться вам у подальшому. Особливо це сьогодні  стосується історії – нашої історії. Якось у зоні АТО ми дислокувалися поблизу одного населеного пункту – я зайшов до школи, взяв пару підручників і почав перечитувати сторінку за сторінкою. Захотілося повернутися у шкільні роки і знайти відповіді на питання з історії України, які мене давно хвилюють.

Герой 2_сайтЧервоною лінією крізь усю зустріч пройшла тема патріотизму і нинішні події на Сході України.
– Україні дещо бракує патріотизму. Люди чомусь думають, що лихо їх не торкнеться, що війна – в іншому, далекому регіоні, і навіщо туди їхати? Мовляв, можна перечекати тут, вдома. Але це не так! Україна буде сильною і непереможною, якщо кожен з нас буде готовий її захистити! Сьогодні патріотизм – головне, що потрібно нашій країні, – зауважив Еміль Ішкулов.

Він дуже скромний, але про його військові подвиги красномовно говорять нагороди: Орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (за взяття Саур-Могили) та нагрудний знак «За військову доблесть» (за взяття пропускного пункту «Довжанський»).

– Ми розуміємо, як важко даються ці звання та ордени. Але знаємо, що не це, Емілю, для вас головне. Кожен з нас своїми діями пише, створює рідну історію. Такі люди, як ви, сьогодні захищають територіальну цілісність нашої держави. А це – найсвятіше. Ви показали, що ви – патріот не лише нашої школи, а й всієї держави. Пам’ятайте, що ви для нас – герой, справжній лицар. Ми завжди вас підтримували і будемо підтримувати й надалі. Бажаємо вам здоров’я, перемог і швидше повертайтеся додому! – побажали Емілю рідні вчителі та учні на прощання.

Тетяна Підгородецька.
Фото автора.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення