На початок війни у місті Скадовську, в будівлі по вулиці Пролетарська,1, розміщувалася 4-та прикордонна комендатура 26-го Одеського прикордонного загону.
У ніч на 22 червня 1941 року загін старшого лейтенанта Володимира Артемовича Рибакова, з 2-ї бригади торпедних катерів Очаківської військово-морської бази, брав участь у спільних з прикордонниками навчаннях по висадці десанту в районі Скадовська.
З червня по вересень 1941 ро-ку Скадовським районним військовим комісаріатом призвано 3988 осіб, із них 170 добровольців.
19 липня 1941 року, виконуючи розпорядження начальника Генерального штабу, до Скадовська з Євпаторії прибув 2-й батальйон 534-го стрілецького полку 106-ї стрілецької дивізії 9-го окремого стрілецького корпусу.
З 20 серпня 1941 року по 11 ве-ресня 1941 року у Скадовському порту перебував монітор Дунайської флотилії «Железняков» разом із бронекатерами.
До 13 вересня 1941 року на Скадовському аеродромі перебувала 96-та окрема винищувальна авіаційна ескадрилья, до якої 4 вересня входили чотири літаки І-16, два І-153 та один СБ.
13 вересня 1941 року Джарилгацьку затоку залишали торпедні катери 3-го загону 1-ї бригади торпедних катерів Очаківської військово-морської бази. Коли передостанній катер ТКА-152 та наступний за ним ТКА-162 відходили від берега, на пляжі вже розмістилася мотопіхота 22-ї Нижньосаксонської піхотної дивізії вермахту, яка вела обстріл відступаючих.
13 жовтня 1941 року 50-та Брагденбургська дивізія вермахту розмістилася в населених пунктах по лінії Чалбаси – Скадовськ – Чаплинка. Як вказують похідні журнали, погода того дня була жахлива, йшов дощ.
Євреїв та комуністів у Скадовському районі розстрілювали карателі Зондеркоманди 10b оберштурмбанфюрера СС Едуарда Йедамцика. Сам Едуард Йедамцик після війни працював адвокатом у Мюнхені (ФРН), де спокійно дожив віку 1966 року.
3 квітня 1942 року скадовчанину Володимиру Полікарповичу Гуманенку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Загалом під час Великої Вітчизняної війни В.П.Гуманенко та його підлеглі знищили 33 ворожі плавзасоби.
У вересні 1943 року частини 3-ї румунської армії, що дислокувалися в Скадовську, Красному та Михайлівці, були замінені трьома посиленими батальйонами 1-ї Словацької мобільної піхотної дивізії.
2 листопада 1943 року німці залишали Скадовськ Джарилгацькою затокою по вузькому каналу. Баржа F560С2 сіла на мілину біля входу в порт. Перебравшись на інші баржі, німці затопили баржу F560С2.
17-18 листопада 1943 року спеціальна комісія, до якої входили лікарі, представники правоохоронних та партійних органів, провели розслідування злочинів окупаційних військ.
2 листопада 1943 року, на 864-й день війни, загони 88-го полку 33-ї гвардійської дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту звільнили сучасні села Таврія, Радгоспне, Птахівка, Комунарівка, Антонівка, Скадовськ та Карга (нині Приморське) Скадовського району.
У бою біля Скадовська 2 листопада 1943 року загинув лише молодший сержант Іван Іванович Козляєв (п/п 44385). Його поховали на міському кладовищі.
3 листопада 1943 року загони 24-ї гвардійської дивізії 2-ї гвардійської армії 4-го Українського фронту звільнили сучасні села Новомиколаївка, Красне, Володимирівка, Михайлівка, Улянівка, Широке та Шевченко Скадовського району.
3 листопада 1943 року до Скадовська прибули перший секретар Скадовського райкому партії Ю.П.Терехов, голова райвиконкому П.П.Шостак та начальник відділу держбезпеки І.В.Абакумов.
4 листопада 1943 року звільнено Новоолексіївку (сучасне Лазурне), Велику Андронівку, Ленінське, Новосілку та Промінь Скадовського району.
11 листопада 1943 року відновила свою роботу газета «Голос Колгоспника» (нині газета «Чорноморець»).
15 листопада 1943 року у Скадовську, на Східному аеродромі, приземлилися 8 бомбардувальників Б-3 та 13 винищувачів. Було утворено Скадовську авіаційну групу.
18 листопада 1943 року у Скадовську було відновлено Очаківську військово-морську базу.
3 грудня 1943 року у Скадовську побував командувач 2-ї гвардійської армії генерал-лейтенант Георгій Федорович Захаров.
Починаючи з січня 1944 року, Скадовська авіаційна група діяла в постійному контакті з Очаківською військово-морською базою, що розміщувалася в нашому місті. Виносний пункт управління ВПС ЧФ розміщувався в селі Карга Скадовського району аж до 29 квітня 1944 року.
У штурмі Берліну брали участь скадовчани Дмитро Миколайович Богданов (128-й окремий автомобільний батальйон), Іван Леонтійович Бурячок (183-й зенітний артилерійський полк), Георгій Микитович Буянов (307-й артилерійський полк), Федір Климович Горобець (32-й мотострілецький полк), Іван Микитович Пєвнєв (1-й Білоруський фронт), Володимир Георгійович Прасько (297-й зенітний артилерійський полк) та Микола Миколайович Шафрановський (1-а гвардійська танкова армія).
24 червня 1945 року скадовчани С.Ф.Водянчук, В.П.Гуманенко, П.Д.Діденко, М.М.Носаль та М.В.Санін брали участь у Параді Перемоги на Червоній площі у Москві.
За період Великої Вітчизняної війни на фронті та в підпіллі боролися з німецькими загарбниками 812 уродженців Скадовська, з них 709 нагороджені орденами і медалями. За останніми даними, 630 скадовчан та 2795 жителів Скадовського району віддали своє життя за Батьківщину. Загалом за період війни з уродженців міста Скадовська загинули або зникли безвісти 6 капітанів, 18 старших лейтенантів, 28 лейтенантів, 8 молодших лейтенантів, 9 старшин, 16 старших сержантів, 43 сержанти, 14 молодших сержантів, 3 єфрейтори та 486 червоноармійців. З призваних жителів районного центру повернулися живими лише 186 земляків.
Олег ЛИХОВИД.