Спорт став його життям! Його щастям і визнанням!

У наш час Скадовськ – відоме і популярне місто серед шанувальників важкої атлетики з усієї України. Тут багато років поспіль проводиться Міжнародний турнір пам’яті заслуженого майстра спорту Якова Куценка, обласні та всеукраїнські чемпіонати важковаговиків. Далеко за межами України своїми перемогами відомі вихованці Скадовської філії Херсонського вищого училища фізичної культури. Це – чемпіонки Європи Ольга Дьячкова та Надія Єфимчук, срібні призери чемпіонату Європи Дмитро Чумак та Едуард Савченко, бронзові призери чемпіонату Європи і чемпіонату світу Ганна Козенко, Ганна Пустоварова, Микита Прошинський! Безперечно, скадовська школа важкої атлетики має власні спортивні традиції і видатні досягнення! А як же все починалося?

никишенко_сайт

Сьогодні наша мова – про відомого на Скадовщині важкоатлета, тренера, громадського активіста – людину, яка наприкінці 50-х років минулого століття стояла біля витоків важкої атлетики, гирьового спорту та силової акробатики у нашому місті – Іллю Григоровича Нікішенка. Відмінник народної освіти, кандидат у майстри спорту, багаторазовий чемпіон та призер обласних, республіканських і всесоюзних змагань з важкої атлетики та гирьового спорту, суддя всесоюзної категорії – ось неповний перелік видатних заслуг нашого шанованого земляка.

Ілля Нікішенко. Початок 1960-х років.

Ілля Нікішенко. Початок 1960-х років.

Ілля Григорович згадує, що з рідної Тарасівки батьки відправили його навчатися у старших класах до Скадовської середньої школи №1. Тут вчителі фізкультури наполегливо рекомендували здібному юнакові займатися важкоатлетичним спортом. Тож юний Ілля почав підіймати штангу, гирі та захопився силовою акробатикою. Успіхи не змусили себе чекати! Починаючи з 1953 року, він – багаторазовий чемпіон, призер та рекордсмен районних, обласних, всеукраїн-ських і всесоюзних змагань важкоатлетів. Здається, спортивна удача ніколи не зраджувала йому і завжди приносила вольовому пристрасному спортсмену заслужені перемоги!

У 1957 році 19-річний Ілля Нікішенко став учасником VI Всесвітнього зльоту молоді та студентів у Москві і виступав у масовій композиції акробатів-стрибунів на цьому грандіозному спортивному святі! Як свідчать фото, у розквіт своєї спортивної кар’єри Ілля Нікішенко мав дуже гарну статуру – взірець для роботи талановитого скульптора.

Йшов час, Ілля Григорович вдосконалював свою спортивну майстерність і разом з цим очолював районний осередок добровільного спортивного товариства «Колгоспник», пізніше перейменованого в «Колос». З іншими спортсменами-ентузіастами їздив селами Скадовщини і згуртовував навколо себе дітей та молодь.
Із захопленням розповідає про свого друга у ті часи історик скадовського футболу Анатолій Поправка:
– Я знаю Іллю Григоровича з 1968 року. Пам’ятаю, як у Скадовську проводили чемпіонат України з важкої атлетики. Я якраз був на змаганнях, коли чую – оголошують переможця: «Ілля Нікішенко! Місто Скадовськ!» Радості не було меж! Згадуються мені й часи, коли Ілля Григорович проводив тренування молодих штангістів у сторожці, яка залишилася від місцевого храму, вона стояла на старому стадіоні. Це справді були роки становлення важкоатлетичної школи Скадовська.

Спорт став його життям, його щастям, його визнанням! Та що там говорити, навіть за дружину обрав свою партнерку з силової акробатики – Олену Куреню, разом із якою став бронзовим чем-піоном України!

У 70-80-х роках Ілля Нікішенко (зі штангою) – беззмінний учасник міських парадів.

У 70-80-х роках Ілля Нікішенко (зі штангою) – беззмінний учасник міських парадів.

А потім була багаторічна тренерська робота, праця вчителя фізичної культури у всіх трьох скадовських середніх школах та у школі-інтернаті, посади голови районного спортивного комітету та секретаря районної федерації футболу. Колеги, вихованці, друзі знають і цінують Іллю Григоровича як хорошого наставника, людину доброї вдачі, з прекрасним почуттям гумору та оптимістичним поглядом на життя.

Багато років Ілля Нікішенко виступав головним суддею та секретарем на змаганнях найвищого рівня з важкої атлетики та гирьового спорту. З 1971 року має звання «Суддя всесоюзної категорії». Завдяки суддівській практиці побував у багатьох містах колишнього Радянського Союзу, як ближніх, так і найвіддаленіших. Завдяки бездоганному суддівству заслужив високий авторитет у спортивному середовищі. Тож не дивно, що Ілля Григорович мав нагоду зустрічатися з всесвітньо відомими спортсменами. Це – олімпійська чемпіонка з метання диска Фаїна Мельник, видатний радянський важкоатлет Юрій Власов, легендарний радянський футболіст Андрій Старостін та багато інших. Свого часу Ілля Григорович зібрав цілий альбом автографів знаменитих штангістів всесоюзного та світового масштабу. Багато з них підтримували дружні стосунки з родиною Нікішенків і навіть приїздили до них влітку на відпочинок.

З 1987 року Ілля Григорович – директор і тренер спортивної школи колгоспу «Україна», за три роки – заступник директора, наставник і методист Скадовської РК ДЮСШ. У 2005 році вийшов на пенсію, але чи не на кожні змагання, що проводилися в районі та області, його запрошували в якості судді чи секретаря. Останній раз був суддею на турнірі пам’яті Якова Куценка у 2016 році.

З молодості Ілля Григорович мав ще одне серйозне захоплення – вивчав історію Скадовська. Спілкувався зі старожилами, збирав раритетні фото. І навіть створив унікальний альбом, в якому бу-ло представлено близько 40 фотографій часів заснування міста. На фото були зображені краєвиди Скадовська, набережна, церква, місцеві рибалки… Найстаріша фотографія зроблена у 1904 році. Цим альбомом зацікавився онук Сергія Скадовського Борис під час свого чергового візиту до Скадовська на початку 2000-х років. Він намагався купити цінне зібрання, пропонував назвати власну суму за альбом. Та фото були настільки дорогими Іллі Григоровичу, що він без вагань відмовився від вигідної пропозиції. Таким трепетним ставленням до історії рідного міста тренер розчулив онука засновника до сліз. Він висловив подяку за любов та відданість рідній землі і побажав зберегти раритет для майбутніх поколінь. Але, на превеликий жаль, близько десяти років тому альбом нахабно вкрали – просто з робочого кабінету Іллі Григоровича у дитячій спор-тивній школі. Він і досі шкодує, що не зміг зберегти унікальну пам’ятку.

Цього року Ілля Григорович на своєму життєвому календарі зустрів 79-ту осінь. З огляду на поважні роки, найголовнішим у житті він вважає добрі стосунки – між друзями, колегами, у сім’ї. І хоч здоров’я його потроху «підводить», Ілля Григорович не втрачає притаманної йому величезної любові до життя.
– Головне – бути людяними, зберігати у всьому почуття міри і жити в мирі, – підсумовує улюблений тренер декількох поколінь скадовчан.

Вікторія Мелешко.
Фото з архіву родини Нікішенків.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення