Доброго дня, шановна редакціє!
Три роки я не була у Скадовську, та ось вирішила навідати свою подругу-однокурсницю по інституту.
Прогулялася по місту до моря. Поки що затишшя, але вже багато чого зроблено для зустрічі відпочивальників. Хоча кажуть, що їх усе менше, адже в країні ситуація залишається тривожною. Однак, не можна падати духом, потрібно вірити у світле майбутнє.
Мені сподобалася новинка міста – куточок для молодят з гірляндою замків на щастя та довге подружнє життя. Також з приємністю всюди зустрічала молодих матусь з дітками у візочках. Це означає, що місто молодшає, його родина поповнюється новими громадянами.
Прочитала декілька випусків газети «Чорноморець», в якій зна-йшла багато цікавих матеріалів на різні теми. 30 листопада газета святкуватиме свій ювілей – 85-річчя. Він майже співпав з моїм, 29 листопада мені виповниться 80 років. Я – дитина війни, за спеціальністю технолог-економіст, вже 45 років проживаю у місті Гола Пристань.
Звертаюся до вас з проханням допомогти в одному питанні. Біля будинку моєї однокурсниці, по вулиці Володарського,59, виросла висока тополя. Через сильний вітер вона може впасти на людей або будинок. Ця вулиця багатолюдна, адже нею ходять на ринок, поруч знаходиться автобусна зупинка. Потрібно цю тополю спиляти на дрова, а не чекати лиха. Зі слів подруги, зверталися до комунальної служби, але нічого не було зроблено.
Від’їжджала я до Голої Пристані 13 травня, подруга замовила маршрутне таксі на 12.45. Це дуже зручно, адже мені раніше доводилося їхати на автовокзал, а тепер пасажирів забирають біля дому, причому з будь-якої точки міста. Відправила мене подруга, за кермом був молодий, дуже уважний та ввічливий водій. Він одразу запитав, де я збираюся виходити в Голій Пристані. Проїхавши поворот на Херсон, водій зупинився. Він відкрив дверцята, допоміг мені з сумками вийти. Та це ще не все: він взяв мене під руку та перевів через небезпечну дорогу по переходу. Я йому подякувала, але, на жаль, не встигла запитати в нього ні ім’я, ні номер автобуса. Я дуже зворушена таким теплим, щирим ставленням. Дякую батькам, що виховали такого сина. Сподіваюся, що його вчинок стане гарним прикладом для інших водіїв. На жаль, дуже часто трапляються приклади зовсім іншого став-лення до пасажирів. Адже відомо, що «ніщо не дістається так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість і доброта».
З повагою,
Валентина ПАРХОМЕНКО,
м.Гола Пристань.