Живучи сьогоднішнім днем, ми навіть не здогадуємося, що кожною прожитою миттю творимо майбутнє. Здавалося б, звично робимо щоденні справи, спливає тихо час у турботах і клопотах. Але ні – за якимись незбагненими законами рано чи пізно наші справи, наше життя і наша особистість знайдуть своє місце у людській пам’яті, у чиїхось спогадах чи навіть в історії.
Ось про що подумалось сонячного серпневого дня на порозі Скадовського технікуму Державного вищого навчального закладу «Херсонський державний аграрний університет». І привід для таких думок був дуже урочистий, адже 15 серпня на вході цього навчального закладу відбулася церемонія відкриття меморіальної дошки світлої пам’яті першого директора технікуму – Валентина Григоровича Рябенького (1924 – 1998 рр.)
Наче сімейне коло об’єдналося навколо цієї події – прийшли давні і недавні випускники закладу, викладачі та нинішні студенти. Цього ж дня зустрілися у стінах рідного технікуму і випускники 1985 року, котрі навчалися у 43-й групі за спеціальністю «Агрономія». Хвилюючою була ця зустріч, з радісними обіймами, захопленими вигуками і навіть сльозами на очах.
Та ось до гостей звертається директор навчального закладу Іван Львович Гончарський. Він пробудив у серцях присутніх ностальгічні спогади про людину, котра розпочала створення нового навчального закладу у 1964 році, а потім керувала колективом студентів і викладачів до 1979 року. Під опікою і наглядом Валентина Рябенького будувалося студентське містечко, висаджувалися дерева, формувався педагогічний колектив. Колишній фронтовик, відзначений бойовими нагородами у Другій світовій війні, усі свої сили вклав у зведення храму агрономічної науки. Валентин Григорович особисто розробляв навчальну програму, поповнював кабінети технічними засобами навчання, ретельно працював над тим, аби створити затишний і привітний «другий дім» для юнаків і дівчат степового краю. Наполеглива титанічна праця, нарешті, завершилася, і в 1966 році навчальний корпус вже був готовий поселити у своїх стінах допитливий гурт юних хліборобів.
Минуло півстоліття. Сьогодні у просторому фойє технікуму дзеркала відбивають зовсім інший, уже новий світ, а разом з ним і нову молодь, нових викладачів. І тепер вже їхнє життя перетворюються на прекрасну нескінченність, в якій множаться сучасні відображення, повні нового змісту, історій та образів.
Своїх перших студентів Валентин Григорович Рябенький зустрів на порозі технікуму привітними і теплими напутніми словами. Він і нині щороку, першого вересня, зустрічатиме їх на цьому ж місці. Але тепер педагог привітно дивитиметься на молодь вже з меморіальної дошки.
Юрій Бондарєв.
Фото автора.