В області – дискусія довкола впровадження ринку землі

На карті сучасної Європи та й світу Україна залишається однією з тих небагатьох держав, де відсутній ринок землі сільгосппризначення. Приміром, сусідні Польща, Чехія, Болгарія, Румунія, Словенія, Словаччина та країни Балтії пройшли цей шлях ще наприкінці 1990-х років і сьогодні мають прозоро встановлену ціну на землю, села в цих країнах показують досить високий рівень життя, та й інвестори охоче вкладають кошти в агробізнес, знаючи, що стабільна діяльність гарантована їм на рівні держави. В Україні налічується близько 42,7 мільйона гектарів земель сільгосп-призначення, з них 0,2% належить місцевим громадам, 25% – державі і 74,8% – пересічним громадянам. Отже, левова частка землі нібито зосередже-на в приватних руках – серед українців налічується близько 7 мільйонів пайовиків – втім фактично ці люди не можуть вільно розпоряджатися своєю приватною власністю. І для цивілізованого світу це – нонсенс! Втім, як би ми не виглядали в очах усього світу, така ситуація триває багато років.

Круглий стіл 2_сайт

В Україні і досі діє мораторій на продаж землі, який було введено у 2002 році. Востаннє його було продовжено Верховною Радою України наприкінці жовтня 2016-го на період до 2018-го року. Разом з тим, наприкінці минулого року до парламенту було внесено проект закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. За різними прогнозами експертів, він має бути прийнятий вже у цьому році, адже проведення земельної реформи та відкриття ринку землі є однією з вимог Міжнародного валютного фонду у подальшій співпраці з Україною. Крім того, скасування мораторію на продаж землі (втрата його чинності після прийняття відповідного закону) забезпечить прозорий обіг землі, без тіньових схем. До того ж, вважається, що зі скасуванням мораторію значно зросте ціна на землю. Так, якщо станом на 2017 рік вартість 1 га складає 1100 доларів, то у 2023 році, за умови запровадження ринку землі, вона прогнозується на рівні 2755 доларів.

Про актуальне – у колі фахівців

Ставлення до земельної реформи у нашому суспільстві сьогодні різне – одні підтримують цей процес і прогнозують, що він позитивно впливатиме на зростання національної економіки, інвестиційну привабливість України, створення умов для розвитку сільських територій… Є у земельної реформи і чимало скептиків. А от землевласники (читай – пересічні селяни) через брак об’єктивної та фахової інформації у переважній більшості сприймають можливість запровадження ринку землі з побоюванням. Адже міфів довкола цього питання не менше, ніж реальних аргументів «за» чи «проти».

Тим не менш, обговорення цього питання відбувається у різних колах, на різних рівнях. Так, 7 липня у Херсоні, на базі державного аграрного університету відбулося засідання за круглим столом, яке організували Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України спільно з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу. В обговоренні теми формування ринку землі в Україні взяло участь широке коло обласних фахівців, а саме: начальник Головного управління Держгеокадастру Херсонської області Ігор Шапран, заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Неделько, директор Інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Херсонського державного аграрного університету Олександр Аверчев, голова громадської організації «Земля Таврії» Олександр Синюк, депутати обласної ради Віктор Лісний та Ігор Йосипенко, професор Херсонського державного аграрного університету Сергій Коковіхін, засновник ТОВ «Корабелка-Агро» Олександр Кручиненко, землевласники та журналісти.

У такому різноплановому колі фахівців присутні спробували обговорити й основні моменти існуючого законопроекту. Більше того, спілкування, яке тривало близько двох годин, набуло формату дискусії і присутні змогли відверто висловити власне бачення щодо реалізації земельної реформи в Україні.

Круглий стіл 1_сайт

До нового закону готові!

Ігор Шапран, який виступив одним з перших, зауважив, що прийняття відповідного закону про обіг сільськогосподарських земель та, як наслідок, зняття мораторію, вже назріло давно. Адже земельна реформа, яка фактично розпочалася ще на початку 90-х років, дійсно надто затяглася. Аналізуючи існуючий на сьогодні законопроект, посадовець відмітив низку позитивних моментів, а саме: захист законних інтересів землевласників, прозорість та конкурентоспроможність на ринку землі завдяки застосуванню біржового механізму; запобігання спекуляції у питаннях продажу землі. Проект закону передбачає, що право купувати і продавати землю матимуть лише фізичні особи-громадяни України, проте з конкретним обмеженням – одна людина зможе придбати не більше 200 гектарів землі. Ця норма спрямована на протидію масового скуповування землі в «одні руки».

– Цей закон гарантуватиме прозорість, законність та обіг між трьома суб’єктами господарювання: власник, товаровиробник, який бажає купити цю земельну ділянку, та держава, – наголосив Ігор Шапран.

Також, за його словами, Головне управління Держгеокадастру Херсонської області сьогодні стовідсотково готове до роботи в умовах прийняття закону про обіг земель.
– Якщо ми повернемося на три роки назад, то існуюча на той час державна кадастрова система не відповідала дійсності, – зауважує Ігор Анатолійович. – Минулого року Головне управління провело дуже потужну роботу і вжило всіх необхідних заходів для того, щоб у Національній кадастровій системі інформація відносно земель сільгоппризначення на території Херсонської області була достовірною.
Учасники круглого столу відверто запитували: невже немає таких випадків, що за одним кадастровим номером значиться кілька ділянок? На це Ігор Шапран зауважив, що такі випадки зведені нанівець, а якщо і є, то поодинокі, і сьогодні фахівці Держгеокадастру роблять усе для того, щоб їх усунути.

Про інвентаризацію, лісосмуги та оцінку землі

Заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Неделько поділився думкою про те, що інвентаризація земель сільгоспризначення має тривати, разом з тим потрібно вдосконалювати законодавчу базу, адже відомо, що на території Херсонщини сьогодні ще чимало земель обробляється в обхід закону, без жодної сплати податків. Водночас є чимало випадків, коли землевласники – вже люди похилого віку, які не збираються обробляти свої паї – готові продати свою землю тим аграріям, які хочуть працювати і вкладати кошти у відновлення зрошення, у підвищення родючості площ. Але поки існують відносини землевласник – орендар, не кожен агробізнесмен готовий витрачати на землю великі гроші.

– Крім того, на шляху до відкриття обігу землі не потрібно забувати, що Херсонська область має зрошувані землі. На сьогодні треба вдосконалити закон про зрошення, консолідацію земель. Адже внутрішньогосподарські труби знаходяться у комунальній власності місцевих рад, але багато товаровиробників за останні 25 років також проклали зрошення і там, де його вже давно не було. Зрозуміло, труби ніхто викопувати не буде. Значить, можуть бути судові справи. Усі ці питання треба унеможливити наперед, до того, як можуть виникнути проблеми, – зауважив заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації Андрій Неделько. – Ще один важливий момент: коли у 2000-х роках відбувалося розпаювання землі, з цього процесу зовсім випали лісосмуги. Зараз, якщо розпочнеться продаж землі, потрібно «прив’язати» і лісосмуги та польові дороги. Адже той, хто захоче, той землю і продасть, і купить. А от лісосмуги – як вирубували, так і вирубуватимуть далі. Цього не можна допустити.

Також на шляху до впровадження обігу земель сільгосппризначення варте уваги питання зміни нормативно-грошової оцінки цих земель, адже не можна порівнювати кліматичні умови Півдня України та Середньої Наддніпрянщини. На цьому також наголосив Андрій Неделько.

Як вміло розпорядитися землею?

Обговорюючи земельну реформу, учасники круглого столу торкнулися і теми ефективного використання земель. Депутат обласної ради Віктор Лісний звернув увагу на те, що одним з аргументів на підтримку відкриття обігу земель сьогодні є низька орендна плата за землі сільгосппризначення:

– Але ж ми повинні розуміти, що собівартість продукції, яку вирощує людина, котра обробляє цю землю, складається ж не лише з вартості паливних матеріалів, насіння, добрив… Чим вищою буде орендна плата, тим вище буде собівартість продукції. Звичайно, не всі культури зможуть бути високорентабельними. Отже, це навантаження перш за все лягає на плечі виробника. Крім того, на мою думку, виробники все ж таки повинні продумати логістику вибору культур для вирощування на кожен наступний сезон, аби не було такого явища, як перевиробництво. А поки що у нас один рік то бракує капусти чи цибулі, то його всі понасівали стільки, що потім просто переорюють поле. Усе це – елементи неефективного управління землею, – наголосив Віктор Лісний. – Ще один момент, на якому я хотів би зупинитися: це те, що ми ніби-то утиснули права власників землі, бо вони не можуть нею вільно розпоряджатися. Але, вибачте, ми утиснули права й іншої частини громадян, яким не роздали цю землю. За конституцією земля належить всьому народу України. У селах землю дали лише членам колгоспу – не дали ані лікарям, ані вчителям, але ж вони теж є мешканцями сільської території, обслуговували ці господарства, але чомусь залишилися поза процесом розпаювання. І, знову ж таки, землю давали не просто так, а щоб ці люди на ній працювали… Не здатний працювати – ти ж не купував цю землю – то повертай назад державі, повертай сільській раді. Але ні, ми вважаємо, що тепер власник повинен продати цю землю. Хоча… за різними оцінками, продати свою землю хочуть лише 10-12% землевласників. Давайте проаналізуємо, хто ці люди? Частина з них – ті, хто не має змоги чи бажання працювати на землі і кому немає передати її у спадок, а в цей час, скажімо, дуже потрібні гроші на лікування. Ще частина власників паїв – це категорія людей, які не цінують взагалі цього ресурсу і в разі прийняття закону готові продати землю за копійки. Але таких людей небагато. Переважна ж більшість землевласників – це ті, хто розуміє, що земля – це майбутнє їхніх дітей, і вони цю землю просто так не розпродадуть, хіба що ситуація зміниться, якщо буде боротьба з крупними агровиробниками…

земля_сайт

Консолідація – це нове чи добре забуте старе?

У ході дискусії було обговорено й питання консолідації земель. Сьогодні це поняття стає все більш популярним. Але, як звернули учасники круглого столу, це явище виникло значно раніше, ніж про нього почали активно говорити в суспільстві. Прикладом успішної консолідації земель у Херсонській області учасники круглого столу назвали досвід Дмитра Моторного у селі Чорнобаївка Білозерського району, який на початку 2000 року на базі колгоспу імені Кірова створив приватно-орендний кооператив «Зоря». Основний напрямок діяльності кооперативу – вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; розведення великої рогатої худоби молочних порід; виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво олії, борошна та круп’яної продукції. Ще один не менш яскравий приклад – це державне підприємство «Дослідне господарство «Асканійське» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук» (Каховський район), яке було створене на базі колишнього радгоспу «Асканій-ський» завдяки невичерпному ентузіазму та бажанню зберегти надбання української землі на селі першого директора цього підприємства – Віри Найдьонової (нині вже покійної). Виробнича діяльність господарства направлена на вирощування зернових культур (озимого і ярового ячменю, жита, вівса, проса, гороху, кукурудзи), масляних (соняшнику, ріпаку, льону), кормових та технічних (люцерна, експорцет, віка, конюшина, райграс, фацелія), овочів (помідори, капуста, цибуля, морква, буряк тощо).

Зрештою, присутні учасники круглого столу задавали риторичні запитання: а хіба колгоспи та радгоспи не були своєрідною формою консолідації земель?! Можливо, у найближчій перспективі в Україні з’являться нові сучасні приклади консолідації, але поки що і селянам, і агровиробникам, і державі треба пройти шлях становлення земельної реформи.

– Коли ми спілкуємося з об’єд-наними територіальними громадами, усі кажуть, що земельний ресурс – це основний ресурс для громадян України, тому що насправді люди на селі мають доходи тільки від ведення особистого селянського господарства. Селяни не поінформовані, що буде далі, як буде далі, але вони хочуть прозорих відносин у цьому питанні. Державі, мабуть, все ж таки потрібно проводити широку роз’яснювальну компанію, – зауважив голова громадської організації «Земля Таврії» Олександр Синюк. – Кожна громада постійно опікується питаннями наповнення свого бюджету, збільшення робочих місць. Яким чином це може бути? Можливо, у рамках земельних фондів, які мають територіальні громади, доцільно створювати промзони, і ці промзони можуть поповнювати бюджети територіальних громад. Усі ці питання треба доносити до населення, тому що люди не знають, як ефективно використовувати ресурс, яким вони володіють.

земля_сайт1

Земля – останній форпост

– Якщо ми з вами розмовляємо про ринок землі, що ми вкладаємо у це поняття?! – висловився депутат обласної ради Ігор Йосипенко. – Це означає, що буде доступ у нас з вами, у наших пенсіонерів, дрібного фермера, підприємця купити цю землю. Шановні, про який доступ ми зараз ми з вами говоримо, якщо на сьогоднішній день люди навіть не можуть сплатити комунальні платежі! Ми з вами розмовляємо про 200 гектарів в одні руки? Ми знову з вами ліпимо корупцію, тому що якщо ми створюємо закон, то він повинен бути таким, щоб потім його не можна було обійти. Завтра будуть на якісь «мертві душі» вішати ці 200 гектарів землі, і ми з вами це розуміємо. Шановні, навіщо ми це робимо? І потім… Де ця фізична особа візьме кошти, щоб купити 200 гектарів землі? У нас є юридичні підприєм-ства,які мають певну історію співпраці з банками. А як може фізична особа отримати в банку 50-60 тисяч доларів? Ніяк! Навіть під заставу цієї землі! Але ж не великі агрохолдинги являють собою життя на селі. А життя на селі – це маленький дрібний фермерок, який живе у цьому селі. …Ринок землі, якщо буде знято мораторій, – це кінцева точка, кінцева мета піраміди, а основою її повинна бути величезна законодавча база, яка на сьогоднішній день відсутня. А коли ми все це зробимо та пройдемо, то й можна буде сказати: все – ми готові. …Земля – це останній форпост України, і якась купка людей не має права вирішувати долю 40-мільйонного населення. Ми з вами всі продали фабрики і заводи, а кому від цього стало краще жити?!

Отже, учасники круглого столу, який 7 липня організували в Херсоні Національна асоціація сільськогосподарських дорадчих служб України спільно з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу, мали різні, подекуди діаметрально протилежні думки з приводу механізму проведення земельної реформи в Україні. Але всі фахівці були одностайні в тому, що ринок землі в Україні все ж таки повинен бути. До його впровадження, звичайно, ще потрібно багато готуватися – провести ретельну інвентаризацію землі, виробити абсолютно чіткі, прозорі та ефективні «правила гри», проводити активну інформаційну кампанію, підготувати обґрунтовану законодавчу базу. Адже не проблема запровадити ринок землі, проблема в тому, щоб цей ринок працював на користь і держави, і землевласника – пересічного селянина.

Тетяна Підгородецька.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення