Від Бога – талант, від людей – любов!

сайт_золотухинаСправжня краса душі має ту чарівну особливість, що і на схилі літ її бачать, нею милуються та цінують її. Бо ця краса, не в приклад зовнішній вроді, ніколи не минає і не в’яне. Ось про що подумалось, коли у редакції стало відомо, що днями Надії Федосіївні Золотухіній виповниться 75 років!

сайт1Надія Федосіївна належить до тих небагатьох людей, чия особистість спонукає до роздумів. Завжди приязна та усміхнена в розмові, вона володіє якимось особливим даром привертати до себе симпатію співрозмовника. І це не дивно. Адже ця хороша риса характеру пояснюється тим, що й сама жінка любить людей. Надія Федосіївна давно уже стала позаштатним кореспондентом нашої газети. І коли береш до рук її кореспонденції, то дивуєшся, як вдало уміє вона знаходити у людях добре, хороше і цікаве. Майже всі матеріали, надруковані під її іменем у «Чорноморці», це розповіді про наших земляків-скадовчан, про їхнє життя і душевну красу.

А хто і як може розпізнати внутрішню красу людини? Її не видно, вона виявляється у вчинках людини, вона – ніби гармонія з самим собою і навколишнім світом. Ось і життя героїні цього нарису гармонійно поєднало у собі два світи: внутрішній, душевний, і навколишній.

Надія Дядьо (таке її дівоче прізвище) народилася у великому старовинному селі Білилівка Ружинського району на Житомирщині. Село це одне з небагатьох, яке може похвалитися своїю великою історією, бо перші спогади про нього зустрічаються в літописах 1071 року. Тут, у мальовничому краї, в оточенні лісів, де рано розквітали першоцвіти, промайнуло її дитинство. Назвати безхмарним його не можна – батько Тодос Микитович Дядьо загинув у фінську кампанію в грудні 1939 року у віці 26 років.сайт_ретро з чоловиком
Закінчила Надія школу із срібною медаллю. Широкий світ розкрився перед випускницею, доступними були їй столичні університети, та вона обрала скромну і водночас благородну стежину – вступила до педагогічного інституту міста Рівне на факультет математики і фізики. І полетіли її студентські роки один за одним серед затишних парків і вулиць поліського міста. А коли отримала диплом педагога і призначення на роботу – як не дивуватися? Молодій вчительці пощастило почати своє трудове життя в Острозі, містечку, стіни фортець якого овіяні козацькою славою та українською звитягою. Здавалося б, де Полісся, а де Таврія? Що у них спільного, окрім історичного чорного монголо-татарського шляху, який починався від Перекопа і тягнувся через Острог до Польщі.сайт_з онуками

Таки правду кажуть: судженого і долю навіть конем не об’їдеш. У 1963 році Надія створює сім’ю із Петром Олександровичем Золотухіним, випускником Херсонського морехідного училища. Він отримав призначення на роботу до Скадовського морського порту, а тому і жінка, як ниточка за голкою, переїхала до Скадовська. Після зеленого Полісся незвичним їй тут було все – степ, море, люди. Почала викладати дітям математику спочатку у Скадовській школі-інтернаті, а потім у ЗОШ №3. Цій школі вона віддала решту свого трудового життя, цілих 40 років!

Давно відомо, що без доброти і справжньої теплоти серця неможлива душевна краса людини. Ці якості людини найбільш повно виявляються у роботі з дітьми. І коли розпитуєш про вчительку колишніх учнів, то їх думки, на диво, одностайні. Надія Федосіївна запам’яталася кожному з них тим, що вважала учнів рівними собі і була переконана у тому, що всі її вихованці здібні, добрі і чесні. А уміння відчути дитину рівною собі дається дуже мало кому з дорослих.
Вихованка Надії Федосіївни, випускниця Скадовської школи №3 Любов Вандер пригадує здатність вчительки викладати математику так, що навіть найскладніше ставало зрозумілим усім учням: «Надія Федосіївна так уміла організувати дітей і так доступно викладала, що на математиці ми ніколи не нудьгували. Ще памя’таю її непідробну турботу про нас, увагу і доброзичливість». А от випускниця школи Світлана Федчишина не забула, як класна керівниця поєднувала педагогічну вимогливість із ласкою, а її мова була «змістовною, яскравою, образною і переконливою». Усі відзначають педагогічний такт «другої мами» і її вміння прищеплювати допитливість, працездатність, активність і зосередженість. «У неї був якийсь педагогічний секрет» – така думка багатьох учнів.сайт_групова

сайт_з мужем домаЦей секрет легко розкривається. Надія Федосіївна належить до тих вчителів, котрі вважають справою свого життя піднімати учнів по сходинках вгору до успіху, до самоутвердження. Велике щастя для вчителя бачити вихованців такими, якими він створив їх у своїй уяві. А якщо учні хочуть принести радість наставнику, то вони і будуть прагнути до ідеалу, сформованого учителем. Ось і весь секрет взаємної любові вчителя та його вихованців.

Та хіба Надія Федосіївна вчила лише математичним правилам? Ні, вона вчила людяності, а це найважче, що є у вихованні. Доброта і доброзичливість народжуються в турботах, хвилюваннях, радощах і печалях. І дотепер вчительці не байдуже, що відбувається з її учнями, як вони живуть. сайт_з чоловиком на мориДля кожного при зустрічі  знаходиться чуйне слово.

Життя плинуло одвічним порядком: Надія Федосіївна виростила сина і доньку, дочекалися з чоловіком двох онуків, у минулому році подружжя відзначило 50-річчя сімейного життя. Крізь усі ці роки Надія Федосіївна та Петро Олександрович пронесли щиру любов, глибоку повагу один до одного і справжню взаємопідтримку.
Ось на календарі уже 75-й день народження – хвилююча дата, бо життя красне не роками, а ділами. Вдома Надія Федосіївна гарна господиня, а до того ж завжди встигає бувати на всіх культурних подіях міста, працює у раді ветеранів, з районною газетою на постійному зв’язку. Іменинниця досягла тієї прекрасної пори життя, коли є свої задоволення, не менші, аніж втіхи молодості, бо вже скинуто пута обов’язків і відповідальності. Душа стала вільною, радіє кожному прожитому дню і з усіх благ земних цінує повагу і любов, тож і відповідає людям тільки взаємністю.

Юрій Бондарєв.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення