Життя крізь об’єктив

Багатогранність творчої душі безмежна. Усім, хто прагне пізнати її глибинний зміст, доля піднімає завісу та штовхає назустріч найкращим творінням світової культури. Своїм творчим баченням з нами нещодавно поділився Руслан Демський – молодий талановитий фотограф зі Скадовська.

Коли ви зрозуміли, що понад усе бажаєте фотографувати?

– Коли у 2007 році я потрапив на курси фотографії у Харкові. Там я отримав перший поштовх, який дозволив мені надалі розвиватися у цьому напрямку самостійно. Чесно кажучи, до цього моменту я навіть не підозрював, що колись візьму в руки професійну камеру. Мене більше приваблювали усілякі збільшувальні лінзи. Моєю дитячою мрією було самостійно зібрати оптичний приціл для гвинтівки.

x_55e62553Як за час вашого творчого зростання змінювалося обладнання?

– Перший цифровий фотоапарат у мене з’явився, коли я вчився в університеті на інженера з землеустрою. Серед різноманітних режимів особливо захопила макрозйомка, яка дозволяла фотографувати найдрібніші деталі і роздивлятися їх на моніторі комп’ютера. Тоді я навіть не помітив, як швидко це почало мене затягувати. З часом у мене з’являлися й інші апарати, більш сучасні та дорожчі, з ширшими можливостями для зйомки. Ось, на- приклад, перший фотоапарат для роботи в мене був Canon450D. Це звичайна аматорська дзеркальна камера. Але вона відкрила для мене чудовий і таємний світ фотографії. Зараз я використовую модель Canon1Mark3, найкращу за всі попередні.

Чи є якась родзинка у ваших роботах?

– Дуже важливо правильно оволодіти майстерністю обробки фотокарток для надання стилю роботі, так би мовити, підвести її до меж ідеалу. Усіх секретів розкривати не буду, але скажу, що у моїх роботах присутня особлива тональність. Найважливіше – не перестаратися. Треба бачити межу, яка не лише підкреслить достоїнства, а й зробить недоліки менш помітними. Інакше, це вже буде не та людина, що на знімку.

А хто навчив вас обробці фотокарток?

– Усе це власними силами, методом спроб та помилок. Це, зізнаюся, забрало в мене багато часу та нервів. Були, звісно, й майстри, на яких я рівнявся, намагався наблизитися до стилю їх обробки. Але з досвідом я здобув власний стиль, який вирізняє мене з купи інших фотографів.

Руслане, а чи є у вашому портфоліо улюблені роботи, якими ви пишаєтеся?

– Так, восени минулого року п’ять моїх робіт увійшли до каталогу VIII Міжнародного Салон-турне художньої фотографії «З любов’ю до Жінки» – 2013. А одна з робіт навіть отримала диплом. Для мене це було підкоренням ще однієї вершини на шляху до мрії.

А якщо б не фотографія, то чим би ви могли займатися в житті?

– Ще з університету мені подобається креслення, дизайн, створення різноманітних проектів. Я на цьому навіть гроші заробляв у студентські роки. Якщо б не склалося з фотографією, мабуть, зайнявся б проектуванням меблів або інтер’єрів. Колись давно я навіть картину маслом намалював. Та на цьому мій досвід художника і завершився (сміється).

Відкрийте секрет: яка вона – «ідеальна» модель для фотографа?

– Не повірите: це не обов’язково гарна дівчина. Камера любить легких, простих, шалених, зі своїми особливостями людей. Буває, на зйомку приходять дуже вродливі дівчата, з ідеальними параметрами. Та коли я починаю з ним працювати, розумію, що це не те, що треба. Для мене дуже важливе обличчя моделі, воно має бути живе. Фотографія має дихати, випромінювати власну енергетику…

Що побажаєте новачкам у цій справі?

– Терпіння, багато практики і віри у свої сили!

Бесіду вела Христина Маркушева.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення