У ці дні на Краснознам’янському магістральному каналі розпочинається пуск води. Життєдайна волога наповнить поля Скадовщини, щоб дати нові врожаї та принести добробут людям, які працюють на землі. Без сумніву, за зрошенням майбутнє не лише нашого краю, а й всього людства. За різними оцінками, сьогодні площа зрошувальних земель у світі становить близько 260 мільйонів гектарів. Займаючи усього 16 відсотків площі сільськогосподарських угідь, зрошувальні землі забезпечують 40 відсотків світового виробництва продовольчої продукції. Найбільшими площами зрошувальних земель вирізняється Китай (44,4 мільйона гектарів) та Індія (42,1 мільйона гектарів), і це переважно обумовлено вирощуванням рису. В Україні ж з початку 90-х років площа зрошувальних земель зменшилася більш ніж на 70 відсотків. З близько 60 мільйонів гектарів земель, придатних для ведення сільського господарства, до зрошувальних можна віднести не більше 2 мільйонів гектарів, а фактично у зрошувальному землеробстві використовується лише близько 700 тисяч гектарів. Якщо говорити про Скадовський район, то нині з 79,3 тисяч гектарів ріллі зрошенням охоплено 20,33 тисяч гектарів. А ще якихось тридцять років тому у нашому районі на зрошенні було 38,8 тисяч гектарів.
Одним з місцевих агропідприємств, яке активно займається відродженням зрошення на території Скадовщини, є ТОВ «Благодатне». З його діяльністю читачі «Чорноморця» мали змогу ознайомитися наприкінці минулого року – в інтерв’ю з директором ТОВ «Благодатне» Владиславом Барахтою. Нині ж, з початком весняно-польових робіт, на підприємстві дуже багато турбот – саме про цю сільськогосподарську пору влучно говорить народна мудрість: «Один день рік годує». Тим не менш, Владислав Володимирович знайшов час для зустрічі з автором цих рядків. Адже кожне агропідприємство сьогодні турбують питання, про які йшлося у нашій розмові: перспективи Скадовщини у сільськогосподарському напрямку, розвиток зрошення, робота аграріїв у нелегких економічних умовах. Про це та інше у нашому інтерв’ю ділиться думками Владислав БАРАХТА.
– Владиславе Володимировичу, з яким настроєм ви розпочинаєте цьогорічну посівну кампанію?
– Скажу щиро: роботи і планів на цей рік у нас багато. Ми налаштовані на гарний результат, а тому сьогодні треба працювати, ефективно використовуючи і час, і наші технічні ресурси. Концепція ТОВ «Благодатне» залишається незмінною – ми маємо наміри створити на території Благодатненської сільської ради потужне агропромислове підприємство, яке буде водночас і успішним бізнес-проектом, і своєрідним зразково-презентаційним майданчиком, де ми зможемо демонструвати наші технології. У першу чергу я маю на увазі зрошувальну техніку. Так склалося, що на цих землях свого часу було збережено іригаційну систему, і в 2012 році ми доклали усіх зусиль для того, щоб відновити і запустити її. Зараз ця база дає змогу застосовувати в агровиробництві машини най-різноманітніших модифікацій, які представлені на світовому ринку зрошувальної техніки. А оскільки наша материнська компанія виступає офіційним дистриб’ютором американської компанії Valley Irrigation – світового лідера з виробництва зрошувальних машин – ми маємо бажання і змогу на базі ТОВ «Благодатне» ділитися своїм досвідом з іншими сільгоспвиробниками, які працюють на території Скадовського району. Тільки в цьому році ми вже продали нашим колегам близько 40 іригаційних машин, і, до речі, на Херсонщині немає такого району, де б не була присутня наша техніка. Лише у Скадовському районі працює близько 20 машин Valley Irrigation.
– На який результат дозволяє вийти аграріям застосування такої іригаційної техніки?
– Ні для кого не секрет, що Скадовський район, як і вся Херсонщина, знаходиться у зоні ризикованого землеробства. Робота таких зрошувальних машин дозволяє зберегти кошти, які закладаються у посівну кампанію, та гарантовано отримати прибуток. Як ми знаємо з радянських часів, розвинута система зрошення дала змогу таким посушливим областям, як Херсонська, Миколаївська та Одеська, бути самодостатніми на рівні з іншими регіонами. І все це відбувалося завдяки тому, що у нас на зрошенні вирощували дуже багато сільськогосподарських культур.
Сьогодні ж, коли і на Херсонщині, і в Україні в цілому машинобудування прийшло в занепад, саме земля стала нашою основною годувальницею. Але, перш ніж щось взяти із землі, потрібно у неї вкласти… Дуже великий потенціал було закладено у 50-60-х роках минулого століття, коли будувалися зрошувальні канали та внутрішня розгалужена система подачі води до населених пунктів. Тоді для цього були всі технічні можливості. А сьогодні, при існуючому стані справ у світовому аграрному бізнесі, жодна розвинута країна не могла б собі цього дозволити. Ніде у світі немає таких прикладів зрошення, які існують у Херсонській області. І в першу чергу нам треба все це зберегти, раціонально використовувати, щоб передати наступним поколінням. Це не якісь високі слова, а один з елементів економічної незалежності нашої молодої країни.
У контексті діяльності нашого агропідприємства ми плануємо щороку відновлювати поливні площі, повертати їх хоча б до того стану, в якому вони були на початок 90-х років. Наша компанія не приховує амбіційних планів стати лідируючим підприємством з вирощування зернових і технічних культур на території Скадовського району. Я свідомо зараз не кажу про овочівництво, оскільки це локальні проекти, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, створенням великої кількості робочих місць на конкретних територіях. У зв’язку з втратою таких традиційних ринків збуту, як Донецька, Луганська області та Автономна Республіка Крим, овочівникам дуже складно вести рентабельну діяльність у нашій країні. Європейські ринки, попри всі наші сподівання та публічні виступи модераторів Міністерства аграрної політики та різних зовнішньополітичних відомств, так і не були для нас відкриті, та й, мабуть, ніколи не будуть. Адже країни ЄС, які займаються овочівництвом – Польща, Німеччина, Голандія, Франція, Іспанія – у першу чергу захищають свого виробника і зацікавлені розвивати культуру споживання овочів всередині своєї країни.
Повертаючись до теми нашого стратегічного розвитку, скажу, що зараз ми ведемо переговори з очільниками багатьох сільських рад. В попередньому інтерв’ю я вже розповідав про те, що наша компанія бачить свій розвиток за принципом одна сільська рада – одне агропідприємство. Переконаний, що новостворені підприємства повинні бути зареєстровані на території саме тих населених пунктів, де вони безпосередньо працюють, а місцеві громади мають бачити цей результат у вигляді податків і зборів. Якщо люди довірять нам свої землі, то ми докладемо максимум зусиль для того, щоб бути відкритими і зрозумілими у своїх планах та відносинах з пайовиками.
– Ви відкрито говорите про наміри агропідприємства «Благодатне» зайняти лідируючі позиції… А якими ви бачите свої відносини з іншими місцевими сільгоспвиробниками, що працюють на території нашого району?
– Є таке поняття – вікіноміка – воно означає вміння спрямовувати зусилля різних компаній на досягнення спільних цілей, тобто будувати свої відносини не в конкурентній боротьбі, а в співпраці та порозумінні. Нам хотілося б мати саме такі відносини з колегами. Якщо говорити про дистриб’юцію, то ми готові з усіма сільгоспвиробниками ділитися досвідом у виробництві іригаційних машин, їх експлуатації та реалізації подібних проектів. Якщо говорити про кооперацію для спільного вирощування певних культур, то ми готові і до таких варіантів. Ця схема роботи для нас не нова. У Німеччині, наприклад, аграрії працюють за таким принципом і зараз. На відміну від України, там колишні колгоспи не лише не були знищені, а й отримали абсолютно новий оберт у своєму розвитку.
Крім того, ТОВ «Благодатне» є соціально відповідальним агропідприємством. Ми зацікавлені не лише в отриманні прибутків, а й у підтриманні життєдіяльності сіл. Було б дуже добре, якби молоді люди щиро хотіли залишатися жити і працювати там, де вони народилися.
У жодному випадку ми не хотіли б, щоб нас сприймали як гіперкомпанію. І ми не прагнемо за рахунок власного економічного ресурсу поглинати дрібніші агрофірми. Такого бажання у нас немає. Ми зацікавлені у першу чергу в розвитку місцевого підприємництва, і під словом «місцеве» я розумію Скадовський район. На мою думку, великий агробізнес є своєрідним злом для місцевих територій. І я поясню, чому. Індустріальні технології не дозволяють задіяти велику кількість робочої сили. Скажімо, великому підприємству на 1000 гектарів достатньо п’ятьох працівників, а для одноосібника на цій площі за його технологіями буде замало і п’ятдесятьох чоловік. І нехай ці технології не надсучасні, досконалі і рентабельні, але саме вони дозволяють маленьким громадам жити. Ми – за такий розвиток бізнесу. Хочу підкреслити, що і власний розвиток ми бачимо не за рахунок занепаду інших аграрних підприємств, а за рахунок бажання людей розвиватися разом з нами, за рахунок залучення земель, які на сьогодні ніби не помічаються державою та які поки що не обробляються.
– Не для кого не секрет, що в людей, які тут живуть, значно більше довіри до місцевих аграрників, аніж до тих, хто заходить на територію району працювати з інших міст. Підприємство ТОВ «Благодатне» працює на Скадовщині п’ять років. Чи відчуваєте ви себе місцевим сільгоспвиробником?
– Як я говорив, ТОВ «Благодатне» є нашим базовим підприємством, а себе я вважаю представником благодатненської громади. Звичайно, питання, пов’язані з адмініструванням бізнесу, змушують нас бувати у різних установах міста Скадовська. Але вся наша основна діяльність зосереджена у Благодатному, це рідне для нас село. Тут наш день починається і завершується. Місцеві жителі можуть щодня побачити нас у роботі, знають, де нас знайти, щоб поспілкуватися, запитати про все, що їх хвилює. Як-то кажуть, наші двері завжди відчинені, а серця відкриті для кожного селянина, для кожної родини, яка тут живе.
– ТОВ «Благодатне» має багато соціальних проектів, ви допомагаєте закладам та людям, поряд з якими працюєте. Але ж, погодьтеся, чимало бізнесменів на ці питання дивляться інакше. Вони відповідають, що платять податки – і цим все сказано!
– Якщо ми підемо таким шляхом, то податки нам буде платити нікому. У жодному разі не хочу образити сільських жителів, але всі ми знаємо, що сьогодні більшість сіл депресивні, і ця ситуація стосується всієї України. Для нас надання соціальної підтримки – це елементарний патріотизм, який має бути присутній у кожному, хто тут живе і працює. Якщо в селі є робота, є належні умови в садочку, школі, ФАПі – ніхто не буде шукати кращої долі в чужих краях. Ми теж платимо податки, але хіба цим втішиш маму дитини, яка потребує грошей на лікування?! Якщо місцеві діти просять купити футбольний м’яч для гри, ми ж не можемо їм сказати: звертайтеся до сільради – вам там видадуть м’яча! Ми допомагаємо по мірі своїх можливостей, і робимо це абсолютно щиро. У відповідь чекаємо лише одного – розуміння людей, що ми потрібні один одному, що тільки у співпраці можемо поступово робити наше життя кращим.
– Владиславе Володимировичу, а яка ситуація з сільськогосподарськими кадрами?
– На мою думку, в аграрному напрямку ми маємо кадровий занепад. Останні десятиліття у нашій країні готували багато програмістів, юристів, менеджерів різних сфер, вчителів – усіх, окрім фахівців робітничих сільськогосподарських професій. Ті, хто живе і працює на селі, знають, що усі трактористи, механізатори, комбайнери – це люди середнього і старшого віку. Молоді катастрофічно бракує. Наша агрофірма теж відчуває брак цих кадрів, і нещодавно, в обговоренні цієї проблеми за участю представників компанії Valley Irrigation, ми прийшли до спільної ініціативи з підготовки операторів зрошувальних машин. Базовим для навчання цих фахівців може бути, скажімо, Скадовський технікум Херсонського державного аграрного університету. У цьому контексті ми плануємо провести зустрічі зі студентами та викладачами для практичного ознайомлення з нашою технікою. Також ми готові забезпечити їх навчальними матеріалами. Якщо аграрна галузь у нашому краї розвиватиметься і далі, то в найближчому майбутньому на території Скадовського району професія оператора зрошувальних машин стане дуже затребуваною.
– Пам’ятаю, ви висловили думку, що «битва» за село ще попереду. Цього року йде багато розмов про можливе зняття мораторію на продаж землі, і на цьому тлі не можна не помітити намагання крупних агропідприємств зайти у наш район і наростити собі так званий банк землі – поки що на умовах оренди. Отже, «битва» починається?
– Якщо говорити про великі агропідприємства, то усі вони мають явні чи приховані іноземні інвестиції. Звичайно, коли це стане законодавчо можливим, то потужні агрохолдинги будуть зацікавлені у придбанні землі, адже кошти, які вкладаються у кожен гектар індустріального землеробства, важко окупити навіть за 7 років. Не будемо кривити душею – найбільш вигідно працювати на землі, коли це твоя власність. Втім, на моє переконання, формування ринку землі має бути справедливим по відношенню до всіх людей, а не до купки земельних олігархів.
У багатьох успішних країнах домінуючою в цьому питанні все одно є держава. Якою буде модель приватизації на українському ринку землі, поки що незрозуміло. Але в будь-якому випадку населення має бути підготовленим. На жаль, поки що у державі жодної роз’яснювальної роботи з цього питання не ведеться. Та й умови ведення агробізнесу у нас дуже далекі від тих, що ми бачимо в Європі. Важко уявити, що в тій же Німеччині з відкриттям ринку землі усі одразу почали б продавати свої паї, а тим більше жителям іншої країни. Місцеве населення там активно займається сільським господарством і вміє отримувати прибутки зі 100, 300, 500 гектарів. В Україні ж, на жаль, ситуація може скластися абсолютно інакше. Зважаючи на зубожіння населення, земля продаватися буде, причому не завжди за адекватною ціною і не завжди прозоро та виважено. Ризик, що українську землю можуть скуповувати іноземні компанії – напряму або через посередників – існує, і цей ризик дуже високий. Тому як громадянин України я категорично проти зняття мораторію. Поки що ми до цього не готові. Якби держава цим питанням займалася, вона пішла б інших шляхом. У першу чергу під ринок землі було б розроблено державну програму кредитування малого бізнесу. Я зараз кажу не про таке підприємство, як наше чи наших колег, що обробляють тисячу й більше гектарів. Мова йде про сім’ї, які мають 10, 50, 100 гектарів, і про те, щоб вони мали змогу нарощувати свій потенціал. Тільки в таких умовах і може розвиватися країна. Не можна назвати розвитком ситуацію, коли одні прогресують, а інші приходять у занепад.
– Прогнози – справа невдячна. Тим не менш дозвольте запитати про ваші очікування від цього сільськогосподарського року…
– Звичайно, дуже не хотілося б, аби ті тенденції у сільському господарстві, які мали місце останні роки, а то й десятиліття, набирали обертів і далі. І в цьому мене підтримає кожен аграрій. Як керівник з майже 20-річним досвідом роботи скажу, що все, що зароблялося важкою працею та неймовірними зусиллями, потім нівелюється через девальвацію нашої національної валюти, спад загального добробуту населення, а це у свою чергу відображається на економіці. Важко знайти сільгоспвиробника, який сьогодні не відчував би браку коштів та технічних засобів для ведення своєї діяльності. Хочеться вірити, що держава все ж таки перегляне своє ставлення до агробізнесу. Не втомлююся повторювати про те, що саме агробізнес залишився єдиним локомотивом вітчизняної економіки. І в цих умовах зовсім незайвим було б залучення Національного банку в якості інвестора для реалізації проектів з відновлення зрошення, придбання необхідної техніки. За власні кошти це може собі дозволити не кожна компанія. Держава має всі ресурси, можливості і кваліфіковані кадри для того, щоб розробити узагальнену інвестиційну програму, яка була б прийнятною і доступною для великої кількості звичайних маленьких агропідприємств, фермерів та одноосібників.
– Практично по завершенню кожного сезону від аграріїв можна почути купу розчарувань, вони або взагалі зарікаються сіяти, або обіцяють зменшити обсяги своєї діяльності. Тим не менш, важко знайти агробізнесмена, який кинув свою справу…
– Сільське господарство – важкий бізнес, і без оптимізму тут взагалі нікуди… Робота на землі – це те єдине, що ми, аграрії, вміємо робити найкраще. А коли й на щось нарікаємо, то це тільки через образу за те, що нас не розуміють, не підтримують, не цінують того, що ми робимо. Часто ми навіть інтуїтивно закладаємо майбутній врожай, а наприкінці сезону дізнаємося, що стали лідерами з експорту зернових. При цьому статистичні дані свідчать про зовсім інше. Ось такі дива відбуваються! Тому я бажаю всім нашим колегам гарного сільськогосподарського року. Попри все ми дивимося у майбутнє з оптимізмом, ТОВ «Благодатне» має наміри розвиватися і далі в Скадовському районі, дійти з якісною сучасною технікою до тих земель, які, на жаль, весь цей час не оброблялися. Ми бачимо перед собою шлях неухильного розвитку, й іншого шляху просто не повинно бути. Тож процвітання усім нам, добробуту, злагоди і миру.
Бесіду вела
Тетяна ПІДГОРОДЕЦЬКА.