«Два з половиною мільярди мешканців нашої планети вважають рис своїм головним продуктом харчування. І треба сказати, що апетит на це білосніжне зерно постійно зростає. Спеціалісти прогнозують, що недалеко той день, коли виробництво пшениці поступиться виробництву рису. І це не дивно: рисові страви уже стали щоденними в американських родинах. У Китаї нормальним вважається вживати на душу120 кілограмів рису щорічно, у Японії – 104, Пакистані – 98 та Індії – 66. А от кожен українець за рік з’їдає лише 2,5 кілограми рису. Нехай раніше в українській кухні не шанували рисового зерна, бо воно було дороге через далеке транспортування з азійських країн. Але сьогодні, коли рис вільно зростає на десятках тисяч гектарів південних областей, чому б йому не посісти більш вагоме місце на українському столі?..»
Ось такими словами відкрив пленарне засідання у рамках проведення Дня поля Володимир Дудченко, директор Інституту рису НААН України. Основною темою заходу стало обговорення перспективи застосування краплинного зрошування при вирощуванні рису. Рисівники світу, зокрема у Китаї, вже давно застосовують інноваційну технологію водозберігаючого способу зрошення полів. Краплинне зрошення під плівковим покровом у порівнянні зі звичайним способом рисівництва дозволяє заощадити 65 відсотків води і підвищити врожайність, як мінімум, на 20 відсотків. А якою ж буде радість для екологів, котрі переконаються, що термін «скид забруднених вод у море» стане неактуальним? Бо ж ніякого скиду використаних вод уже не буде.
Після того, як виступили провідні спеціалісти Інституту і поділилися своїми доробками та досвідом у вирощуванні рису та зернових культур методом краплинного зрошення, настала довгоочікувана пора переконатися на власні очі, що нова технологія справді застосовується на антонівських полях. Автобус і кавалькада автівок з учасниками наукового, а разом з тим і практичного заходу мчать степовим простором. Літо вже на схилі, та спека не спадає. Оброблені дисками пшеничні поля виглядають зовсім не мальовничо, сумовито стирчить з-під перепалених сонцем неохайних грудок землі вицвіла на сонці стерня.
Та варто проїхати ще півкілометра – і починаються чеки. Тут дозріває рис. Його стебла і листя радують око свіжою зеленню, адже рослини стоять, без перебільшення, по коліна у воді. Якщо порівняти пшеницю з рисом, то вона виглядатиме дуже тендітно поруч з міцними і могутніми стеблами цієї заморської культури.
– Навесні ми засіяли півтори тисячі гектарів посівів рису у «класичних» чеках. Та цього разу вирішили провести дуже важливий для рисосіяння експеримент. Наші науковці створили дослідний полігон площею в 35 гектарів, де будемо вирощувати «біле золото» вже на краплинному зрошенні, – розповідає гостям директор Інституту рису НААН України, доктор економічних наук Володимир Дудченко. – Це потягло за собою додаткові витрати у порівнянні з традиційним вирощуванням рису. Дуже сподіваємося, що зібраний на полігоні врожай дозволить окупити додаткові витрати. Якщо рівень рентабельності дозволить, то в наступному році під «крапельку» посіємо вже сто гектарів.
Аж ось і експериментальна плантація. Дуже незвично вона виглядає в очах аграріїв: звичайнісіньке поле переходить у посіви рису, який росте, наче звичайна пшениця. Втім, тут, на поверхні, знаходяться поліетиленові трубки, наповнені водою. Вони і зрошують рис. Неподалік виблискує на сонці великий щит сонячних батарей. Він акумулює електроенергію, що витрачається на підйом артезіанських вод для живлення рису. Плантація оповита трубами, якими тече вода.
Враження від побаченого викликало у присутніх емоції та жваве обговорення. Усі розуміли, що зроблено дуже важливий крок у майбутнє сільського господарства нашої держави. Та й для курортної зони нашого району цей технологічний прорив означає нові часи.
Дуже змістовним і насиченим виявився День поля в Антонівці. Усі гості отримали нові знання з галузей насінництва, технології вирощування, захисту рослин, якості сільськогосподарської продукції, агромеліоративного моніторингу і маркетингових досліджень. Познайомилися вони з новітніми технологіями обробітку ґрунту. Враження гостей були приблизно однаковими: наші можливості у сільському господарстві дуже великі, проте у більшості випадків вони не використовуються. А, отже, сьогодні час надолужувати і підтягуватися до світового рівня.
Юрій Бондарєв.
Фото автора.