Щоб там не готувала погода – сонячне небо чи дощові хмари, яким лагідним чи бурхливим не було б море цього дня, а скадовчани незмінно слідують традиції: 8 травня, напередодні Дня Великої Перемоги, вирушають на острів Джарилгач з букетами квітів та вінками.
Пам’ять про подвиг моряків Чорноморського флоту, які боронили острів восени 1941 року, передається у скадовських родинах з покоління в покоління, з року в рік. Ще далекого 1967 року на узбережжі острова застиг у вічності моряк – пам’ятник, який символізує шану до героїчного подвигу усіх моряків, загиблих у часи Другої світової війни.
Ось і напередодні 72-ліття Перемоги, у День пам’яті та примирення, відплив зі Скадовського морпорту катер у бік Джарилгача. Квіти до підніжжя пам’ятника загиблим морякам поклали голова райдержадміністрації Віктор Турик, голова районної ради Олег Старенький, міський голова Олександр Яковлєв, голова районної ради ветеранів Людмила Безердян, районний військовий комісар Дмитро Самойлов, директор Скадовського морського порту Карина Щеглова, начальник Скадовської філії Адміністрації морських портів України Олег Проточенко, начальник Скадовського відділення поліції Олексій Пєшков, командир в/ч А2845 Микола Калініченко та інші учасники делегації.
Острів Джарилгач – це не лише туристична родзинка Скадовщини, а й пам’ятка історії Другої світової війни. Саме тут у вересні-жовтні 1941 року базувалася одна зі Служб спостереження та зв’язку Головної бази Чорноморського флоту. Матроси Служби збирали інформацію щодо пересування військ та авіа- і водної 
техніки Вермахта та передавали її до Головної бази Чорноморського флоту у Севастополі.
Нацисти виявили діяльність Служби спостереження майже одразу, а пізніше, у ході двох боїв, її було повністю знищено. На острові Джарилгач загинуло більше 30 воїнів-моряків Чорноморського флоту. У пам’ять про ці події на острові і височіє пам’ятник матроса.
Ще однією зворушливою традицією стало опущення на морські хвилі Джарилгацької затоки вінка з живих квітів. Несподіваний гудок сирени порушив морську тишу. У цьому проникливому звуці – уся скорбота за тими, хто через війну залишився в морі навічно.
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.