Пам’ятайте всіх, хто так тяжко здобував перемогу!

Наш краєзнавчий музей завжди відгукується на всі знакові події у місті та країні. Тут постійно організовують виставки, екскурсії, цікаві зустрічі, пошукову роботу, заходи для дітей, особливо в літній період.

Нещодавно у виставковій залі на честь 70-ї річниці визволення нашого міста та 69-ї річниці визволення України від фашистських загарбників зібралися скадовчани трьох поколінь.

Небагато залишилося тих, хто безпосередньо брав участь у боях, хто дивився смерті в обличчя. Прибув на цю зустріч Олександр Сергійович Савченко. Він поділився з присутніми спогадами про перші та останні дні війни. У залі також були присутні солдатські вдови, які розповідали про своїх чоловіків, солдат-фронтовиків, які воювали, а потім відбудовували зруйноване війною господарство, всю країну. Олена Іванівна Горбатюк, учасниця війни, розповідала про свого чоловіка – танкіста Степана Никифоровича.

Серед запрошених – присутні очевидці поневолення міста та його звільнення, учасники Скадовського підпілля і вже давно посивілі діти війни, яким нині далеко за сімдесят. Молоде покоління представляли учні Скадовської гімназії.

Зала була відповідно оформлена: тут Книга пам’яті, солдатська каска, гвардійська стрічка, особисті речі солдат, нагороди. На стіні – великі портрети скадовчан – Героїв Радянського Союзу та стенд із фотографіями учасників Великої Вітчизняної війни. На жаль, майже всі вони вже відійшли у вічність, залишившись на світлинах і в пам’яті нащадків.

Виступи…Спогади…Спогади…Ніби й не було тих 70 років після війни. Пам’ять міцно тримає те, що ятрить душу, стискає серце, від чого не відійти ніколи.

Хіба зітруться з пам’яті слова батька, який, йдучи на фронт, сказав: «Я обов’язково повернуся», і… не повернувся, бо загинув? Або слова, написані на фронтовій світлині рукою батька, звернені до доньки, з якою розминулися в житті? Вона їх прочитала через 50 років після його загибелі.

Діти війни, як правило, зростали без батьків, але вміли виконувати будь-яку роботу, твердо знали: потрібно допомагати мамі. Вони підростали, навчалися, одружувалися, ставали гарними спеціалістами, шанованими людьми, і все без батьків…

Учні гімназії привітали присутніх теплими словами та квітами, а від ветеранів отримали наказ: «Пам’ятайте всіх, хто так тяжко здобував перемогу!».

Щиро вдячні колективу музею за таку зустріч. А скадовчанам раджу відвідати музей, адже тут є що побачити, про що дізнатися, доторкнутися очима і серцем до минувшини далекої і не зовсім, поспілкуватися і порадіти, що в нашому місті є такий осередок культури.

Н.Ф.Золотухіна, вчитель-пенсіонер.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення