Поєдналися доля з піснею

Жіноча доля… жіноче щастя… – як часто чуємо ми ці фрази, однак ніколи не заглиблюємося думками у їх зміст! От хоча б – чому саме жіночі? Чому не вживають вислів «чоловіча доля»? Видно, так створена жінка, що у неї особливе життя. Можливо, навколо жіночого життя формуються й обертаються долі дітей та чоловіків?

Олена Василівна Кіт живе у селі Приморське, і в жовтні цього року вона святкуватиме своє 70-річчя… Хороша нагода для того, щоб підбити підсумки прожитих років.

0564644Як і в більшості українських ровесниць, небагато в її біографії легких і приємних днів. Олена Василівна народилася у 1944 році в нацистській Німеччині – її батько і мати поєднали долі, працюючи у німецького бауера. Обох примусово вивезли на чужину з Івано-Франківщини. А коли Радянська армія перетнула німецький кордон, жінку з дитиною відпустили додому. Батька ж затримали, і його сліди загубилися. Через багато років з Польщі відгукнеться батькова сестра, Олена Василівна зустрінеться з нею, але дізнається про батька дуже мало.

Молода жінка з дитиною крізь великі перепони таки дісталася домівки, почала працювати у рідному селі Королівка. А в 1956 році поїхала шукати кращої долі у Миколаївську область – туди вербували всіх бажаючих. Там, у Баштанському районі, у селі Інгулець, почалося нове життя. І жіноча доля почала складатися в Олени Василівни вдало. Вийшла заміж, народила дитину. Та як вбережешся від біди? Спіткало її велике горе – розбився на мотоциклі чоловік. Вдова переїхала жити у наш район, до села Приморське – здавалося, що тут доля буде добрішою. Вийшла вдруге заміж, працювала на фермі, народила ще семеро дітей. Згодом трудилася на заводі напівпровідників у Скадовську, звикла до міста, не вважала, що їздити на роботу щодня автобусом – важка справа. А після виходу на пенсію працювала в пансіонатах.

І всі ці роки по життю разом із нею йшла пісня! Скільки пам’ятає себе Олена Василівна – вона весь час співала. Ще маленькою почала виконувати коломийки у карпатському селі, під циганську скрипку і бубон, біля клубу на потіху дорослим. У школі ж вона була незмінною учасницею всіх концертів. І в Приморському згодом, у будинку культури, вона віддала пісні у самодіяльному колективі 30 років.

Кажуть, історію народу можна вивчати за змістом народних пісень. Та, мабуть, і долю людську легко читати, якщо вона супроводжується піснями. Олена Василівна вважає, що життя кожної людини починається з пісні, яка лине з материнських вуст. Ніжні, задушевні мамині пісні супроводжують людський рід усе життя. І вона не виняток, їй і донині вчувається материнський голос.

Зараз Олена Василівна дарує свій талант слухачам у співочому колективі «Надвечір’я». У репертуарі жінок здебільшого українські народні пісні, які тривожать душі творчим поєднанням радості з тихим смутком. На кожному концерті цих співачок вдячні глядачі не скупляться на оплески.

От і спробуйте дати відповідь на питання: де ж воно – те бажане жіноче щастя?.. Здається, воно там, де пісня поєднується з життям, яким би нелегким воно не було.

Юрій БОНДАРЄВ.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення