Слово про іменинника

Доброго дня, шановна редакціє!

У нашому селі Антонівка, по вулиці Гагаріна, мешкає дуже хороша людина, ветеран праці Ярослав Васильович Лупацій. На його життя випало чимало випробувань. Народився на Львівщині 1 грудня 1937 року в багатодітній селянській родині. Залишився без батька немовлям. Мати вдруге вийшла заміж, і на світ з’явилося ще п’ятеро дітей. Ярославу як старшому довелося усіх доглядати. З дитинства він був привчений до будь-якої роботи, особливо полюбляв робітничі професії. Тож коли виріс, подався на Донеччину – працював зі складними механізмами і навіть шахтарем. А одного разу натрапив на оголошення про набір у ФЗО й одразу вступив на будівельне відділення. Після закінчення деякий час працював за фахом. І от, одержавши відпустку, вирішив погостювати у родичів, що мешкали в Антонівці Скадовського району. Так розпорядилася доля, що на Донеччину більше не повернувся – назавжди залишився в нашому селі, бо зустрів тут прекрасну дівчину, тезку – Ярославну Василівну, теж 1937 року народження. Угледів свою майбутню дружину, коли вона поралася біля телят. Сподобалися один одному навіки-вічно та одружилися. Згодом народилася донька Аллочка. Молодій родині керівництво господарства виділило недобудований будиночок, і Ярослав з Ярославною не один рік його зводили самотужки. Довелося ще й землякам зі Львівщини допомагати будувати літні кухні. Було дуже тяжко: вдень на основній роботі будівельником, ввечері, при світлі електричної лампи – вдома… Дуже багато осель було зведено Ярославом Васильовичем. Краще за нього ніхто не зміг так опанувати роботу. Одна за одною виростали в Антонівці цілі вулиці. Люди з радістю заселялися.

…Вже чотири роки, як Ярослав Васильович вдівець. Сам порається по господарству і досі не забуває будівельну справу. Ось нещодавно змайстрував чудову шафку для кухні та двоє дверей. Любить, щоб усе було до ладу, без діла ніколи не сидить. Це людина, що має золоті руки. Своє будівельне обладнання береже, як зіницю ока. І коли б до нього не звернувся по допомогу, ніколи не відмовить.

1 грудня 2013 року Ярославу Васильовичу виповнилося 76 років. Від усього серця хочу побажати йому здоров’я, сили, натхнення та завзяття! Його роки – його багатство!

З повагою, М.І.Первоглаз, с.Антонівка.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення