Преображення Господнє – це одне з дванадцяти найбільших свят у християнстві, встановлене на честь об’явлення божественної сили Христа Спасителя своїм учням. Святі отці називали це свято другим Богоявленням.
Згідно з Євангелієм, Преображення Господнє відбулося перед голгофськими стражданнями Ісуса Христа. Ісус взяв із собою трьох своїх учнів – Петра, Якова та Івана і вирушив з ними на гору. Там Христос молився, а стомлені учні заснули. Коли ж прокинулися, то побачили, що Ісус преобразився: лице Його сяяло, мов сонце, а одяг Його став білим, як сніг, і блискучим, як світло. Поруч з’явилися пророки Мойсей та Ілля й почали розмовляти з Ісусом. Згодом велика біла хмара накрила їх, і пролунав голос Бога Отця: «Це Син мій улюблений, що його Я вподобав. Його слухайтеся» (Мт. 17: 5). У мить преображення Господь дав можливість трьом апостолам побачити поєднання двох природ у Христі: божественної і людської.
Традиційно Преображення пов’язують з горою Тавор, хоча в Євангеліях немає жодної згадки про назву гори, де відбулося Преображення. Відзначення цього свята сягає ще IV століття, коли свята Єлена побудувала храм на горі Тавор на честь Господнього Преображення. Від VI століття це свято поширюється в усій Східній Церкві.
У народі Преображення ще називають Яблучним Спасом, бо цього дня традиційно освячують перші плоди, серед яких – яблука, груші, мед. Цей звичай перейняла християнська Церква від Старого Завіту, який приписував приносити перші плоди до Господнього Храму.
Після Спаса ночі вже стають прохолодними – на порозі осінь. Тому колись і казали: «Прийшов Спас, держи рукавиці про запас!». З цього часу вже майже не чути співу птахів, і у вирій починають відлітати ластівки. «Ластівка весну починає, осінь накликає».
Звичайно, спостерігали цього дня і за погодою, адже вона віщувала погоду восени і взимку. Підмічали: «Якщо день сухий, то й осінь буде суха, якщо дощ – то й осінь буде дощова. Ясно – зима буде сувора».
А ще у давнину казали: «Який день на другий Спас, такою буде й Покрова».