З днів нашого життя складаються тижні, з тижнів – місяці, а з місяців – роки. Отак і збігає час, а події, що хвилювали серця і бентежили думки, стають нашим минулим. І хочеш того чи ні, а легко припустити думку, що так би і зникла наша спільно створена скадовська біографія у коловороті часу, якби не районна газета «Чорноморець». Вона, як надійний і сумлінний вартовий часу, ретельно зберігає на своїх сторінках кожен день, прожитий нашими земляками.
Мені довелося працювати у редакції «Чорноморця» майже двадцять років, починаючи з далекого вже 1993 року. Але й тепер я завжди з хвилюванням гортаю у редакційному архіві нашу районну газету, сторінки якої вже пожовкли від часу. Оживають з них забуті політичні пристрасті і подробиці буденного життя громади нашого району. Кожний том підшивки, починаючи з 1946 року, – це ціла епоха, низка людських життів і доль. Змінювалися часи і суспільно-економічний та політичний лад, нові покоління людей приходили, оновлювалося обличчя нашого міста, іншими словами – історія йшла своєю невпинною ходою. Багато великих і малих подій вплинули на наше життя. І все це знайшло відбиток у своєрідному художньо-документальному літописі – районній газеті. За кожним її номером – велика, копітка, відповідальна, але надзвичайно цікава і творча праця колективу редакції.
Та хоча й змінюються часи, особистість журналіста не зазнає помітних змін. Я легко впізнаю у сучасних колегах з «Чорноморця» риси їх попередників – комунікабельність та інтелект, спостережливість та ерудицію, наполегливість, оперативність і допитливість. Як і раніше, у колективі цінується професійна етика та здатність цікаво викладати побачене, ерудиція і тактовність, вміння слухати і чути. Та й характер роботи не зазнав великих змін. Як це і було раніше, нинішній редактор Тетяна Сергіївна Підгородецька працює на утвердження авторитету газети, зміцнення її матеріально-фінансового становища, зростання тиражу та обсягу роздрібного продажу. Творчі працівники заклопотані тим, щоб читачі газети отримували цікаву і достовірну інформацію. А технічний персонал забезпечує всі умови для того, щоб газета вчасно виходила у світ.
Та хочеться відзначити зовсім нову тенденцію у роботі молодого колективу – в сучасних ринкових умовах керівник редакції змушений дотримуватися граничного обмеження величини колективу. Залишається лише мінімум, який спроможний забезпечити підготовку і випуск газети без пониження її рівня. Але така мінімізація кількості працівників редакції можлива, зрозуміло, тільки за умови високого рівня професійної майстерності. Не скажу, що у мої часи ця майстерність була нижчою. Але минула пора, коли в редакції утримувалися штати понад півтора десятка чоловік. І тоді не гріхом вважалося дозволяти собі довгі «перекури» у коридорах, вести безкінечні диспути про політичне життя, не треба було розраховувати свій час похвилинно, поспішаючи за робочий стіл або на якусь подію у місті чи районі. Жили і працювали розмірено, хоча траплялись і «аврали» з випуском номера, коли доводилося залишатися на роботі до пізньої години.
А зараз у редакції панує діловий стиль роботи з чітким розподілом обов’язків. Стоїть незвична тиша, котру порушують лише відвідувачі. Зовсім іншою пам’ятаю я обстановку у редакційних стінах. Та в душі я переконаний і знаю: як би пораділи мої колеги, та й мені приємно з того, що наша газета популярна серед читачів, що значно зріс потенціал редакційного колективу, що авторитет «Чорноморця» зміцнюється. Особливо приємно вразив би всіх попередників-газетярів сучасний процес випуску видання, який сьогодні здійснюється на рівні сучасних технологій. Про таке ми, під клацання друкарських машинок, могли лише мріяти!
У всі часи творчий колектив редакції прагнув, щоб районна газета «Чорноморець» була комунікаційним «майданчиком», тобто місцем для спілкування людей, котрі репрезентують різні соціальні групи та ідеї. Цій традиції вірні і тепер. Та, крім того, сьогодні у роботі журналістів «Чорноморця» легко помітити ще одну тенденцію. Як відомо, запорукою вдалого журналістського матеріалу є цікава інформація, її нелегко шукати. Пам’ятаю, як приємно було «вискочити» на сторінку газети з якоюсь незвичайною інформацією чи особистими оригінальними поглядами на події, щоб завоювати популярність і прихильність читачів. Зараз розумію, що ці матеріали грішили самовпевненістю, фахівці знаходили у них промахи. Що було, то було.
Тепер у редакції спілкування з спеціалістами є важливою частиною журналістської роботи. До них кореспонденти звертаються, щоб краще розібратись у певному питанні та підготувати кваліфікований матеріал, і не шкодують часу, щоб брати коментарі, розкриваючи специфічні теми.
День народження газети – приємна святкова подія для всіх, хто її творить і читає. Та, на мою думку, це нагода ще й для того, щоб налаштувати до повної «бойової» готовності творчий журналістський арсенал. Давно відомо, що журналіст цікавий більшою, у порівнянні з пересічним загалом фахівців і посадовців, поінформованістю і більшою, у порівнянні з тим же загалом, сміливістю суджень, оцінок і коментарів. Так і повинно бути!
Юрій Бондарєв.