21 лютого у Скадовську презентували нове видання рідкісної книги всесвітньо відомого письменника, художника-футуриста, мистецтвознавця першої половини ХХ століття Давида Бурлюка «Морська повість». В основі твору спогади автора про дні, проведені на острові Джарилгач. Сказати точно про часовий відрізок, відображений у книзі, неможливо, але дослідники припускають, що мова йде про 1907 рік.
Неординарний, яскравий, наповнений лірико-трагічними образами твір, містить пейзажі, епізоди з тодішнього життя доглядачів Джарилгацького маяка, історії про моряків та рибалок. Книгу відрізняє новаторський стиль та використання сучасних літературних прийомів.
Написана на Далекому Сході, в місті Нікольськ-Уссурійський, «Морська повість» була надрукована у 1920 році в часописі «Дальневосточное обозрение». Згодом окремим випуском вона з’явилася у видавництві, заснованому дружиною Давида Бурлюка Марусею Бурлюк у Нью-Йорку, у 1927 році. У 2003 році «Морська повість» вийшла в Токіо японською мовою у перекладі Акіри Судзукі. Аж ось, майже через сто років, книгу видали скадовчани!
Для скадовської творчої інтелігенції це грандіозна і безпрецедентна подія. Адже мало того, що книга видана вперше в Україні, так ще й за ініціативи та на зібрані гроші скадовської громади! Урочисте історичне зібрання у залі районного будинку культури розпочалося невеличкою театральною інсценізацією уривків з «Морської повісті», яку підготував творчий союз працівників районного будинку культури, центральної бібліотеки та краєзнавчого музею. Завдяки блискучій акторській грі глядачі поринули у життя на острові Джарилгач періоду майже сторічної давнини і мали нагоду згадати до болю знайомі пейзажі, відчуття, образи:
«Здесь совершенно нет людей. Море лениво морщинится, прижимаясь к бесконечному пляжу. Дюны являются пределом, и волны дальше его не захлестывают. Сторона дюны от моря, где только слышишь его шумное дыхание, накалена отвесными лучами солнца. Они твердо знают свои роли»;
«безотрадный остров на пространстве суши полверсты шириной и около сорока – длиной – никаких деревьев, кроме нескольких чахлых акаций, взросших у дома смотрителя маяка. Тоскливые песчаные дюны, – подобные чешуе на остове огромной рыбы, бугрят унылое тело острова. Море вокруг, его. Оно лишено оживления; изредка пробелеет парус, да ночью видны смутные огни пассажирского парохода, идущего из Н.»
Невеличка біографічна довідка: Давид Бурлюк, всесвітньовідомий художник-футурист, літератор народився на Сумщині у 1882 році. Більшу частину свого життя прожив в еміграції, творчу діяльність розпочав у селі Чорнянка Каховського району нашої області, де замолоду мешкав разом із батьками, братами та сестрами. Письменник багато подорожував, описував побачене у своїх картинах, віршах, прозових замальовках. Саме у цей період свого життя Давид Бурлюк побував на острові Джарилгач. Можливо, тоді ж він відвідав і молодий Скадовськ, принаймні, його набережну. На той час у місті вже була облаштована гавань, діяли лоцманська служба, митниця, карантинне агентство, телеграф. На східній околиці Джарилгача з’явився маяк, металевий каркас якого на замовлення власника порту виготовлявся у Парижі. Першим доглядачем острова, у 1902-1903 роках, був Володимир Дунін, потім, до 1915 року, – колезький секретар, старший лейтенант на флоті Аркадій Чеков. Саме в цей період на острові і побував Бурлюк, можливо, саме в товаристві Чекова він і провів кілька днів.
В основі «Морської повісті» то лірична, то стримана розповідь прибулого на етюди художника, про обслугу маяка та дочку доглядача, курсистку, яка прагне щасливішого життя, усвідомлюючи при тому нездійсненність своїх мрій. Звичайно, сюжет побудований на художній вигадці, однак описи тодішнього Джа-рилгача реалістичні, в них усе ґрунтується на безпосередніх авторських враженнях і спостереженнях:
«Стоящему в нескольких десятках саженей от маяка, кажется, будто находится он у ног гиганта. Будто огромный дозорщик вдруг вырисовался на небе ночном; островерхая шапка низко надвинута, а из под козырька ее, там на высоте вырвались два светлые взгляда и над кровлей дома смотрителя, над безотрадными дюнами взморья, над шумом прибрежным, они – эти взгляды, не снисходя к ближнему, стремятся только к далекому, затерянному в рытвинах моря, только к тому, кто жаждет берега и правильно свершенного пути».
На жаль, побувати у милих серцю місцях письменнику більше не випало. Під час громадянської війни 1919 року Давид Бурлюк потрапляє на Далекий Схід, потім два роки митець пробуде на Японському архіпелазі і переїде до Америки. Там він і помер у віці 84 років.
До нового видавництва «Морської повісті» долучилося дуже багато скадовчан. Ініціатором видання книги стали громадські діячі Володимир Ідаятов, голова обласної організації «Всеукраїнська екологічна ліга», та голова районної організації «ВЕЛ» Ірина Бартчук. Велику допомогу у зборі історичного матеріалу надав скадовчанин Микола Дударенко, який і зараз листується з Акірою Судзукі, японським дослідником творчості Бурлюка. Підтримали ініціативу Скадовська районна державна адміністрація, підприємства, заклади освіти і культури, голови місцевих рад району, приватні особи. І разом, усім миром, реалізували проект. Тепер маємо нове, раритетне видання цієї книги, адже вийшла вона невеличким накладом, без права розміщення тексту в Інтернеті.
До речі, центр культурного розвитку «Тотем» з м. Херсон запропонував сучасним херсонським художникам зробити власні ілюстрації до «Морської повісті» безпосередньо на острові Джарилгач. 28 художників відгукнулися на пропозицію і провели декілька днів і ночей на острові за роботою і читанням, власне, самої повісті. Тож тепер є збірка цих робіт, так званий арт-бук, який за два-три тижні вийде вже у друкованій версії.
Ще один цікавий факт – про те, що у Скадовську вийшла «Морська повість», знають і в Японії. Перший заступник голови районної державної адміністрації Сергій Павленко написав листа Акірі Судзукі, й у відповідь прийшли теплі слова підтримки і вдячності. Адже скадовчани зробили справу, яку в літературно-історичному плані, без перебільшення, можна назвати безцінною. Завдяки цьому виданню «Морська повість» стане доступною для всіх майбутніх поколінь скадовчан.
Вікторія Мелешко.
Фото автора.