Прочитав у «Чорноморці» статтю Анатолія Поправки «Фотографія розповіла» і пригадалися мені часи далекої спортивної юності…
Дійсно, коли ми, студенти сільськогосподарського технікуму, прийшли у антонівську команду, то ситуація змінилася. Ми стали лідерами серед футболістів району. Спочатку виграли ювілейний кубок «50-річчя жовтня», а у 1968 році – Кубок району. Нам поступилася знаменита команда з Михайлівки (колгосп ім. Леніна), яку очолював ветеран футболу Василь Денисюк. Згодом цьому видатному тренеру, за клопотанням Анатолія Поправки та ветеранів спорту, було присвоєно звання «Почесний громадянин Скадовського району». Що ж, дуже схвалюю таке рішення, ця людина варта високої честі.
У 1968 році гравці технікуму замінили більшість місцевих футболістів. Це були Віктор Кулеба, Юрій Кузьменко, автор цього листа та інші. Весною 1968 року ми зіграли з майстрами великого футболу – командою «Кривбас» (м.Кривий Ріг), виступили у розіграші Кубку області, заснованого газетою «Ленінський прапор». Також зустрічалися з футболістами Берислава, Верхнього Рогачика, Каховки (радгосп «Асканійський»).
Ніколи не забути ті часи! Коли ми виходили на поле в такому складі: Петро Дацюк (центровий), Віктор Кулеба (правий нападник) і я (лівий нападник), то у мене завжди було переконання, що ми виграємо. У це вірили і люди, які нас підтримували. Для вболівальників, а це були директор технікуму В.Ткачук, викладачі, науковці станції рису, студенти і учні, ветерани спорту, місцеві жителі, наша гра перетворювалась у велике свято. Найзавзятішим нашим прихильником був Ф.Неборака, котрий дійсно, як писав Анатолій Поправка, захоплено підкидав свій картуз високо вгору, коли ми забивали гол.
Моя пам’ять незрадливо підказує імена друзів по команді і тренера – вчителя фізкультури В.Пшеничного. Пригадую всі кращі голи, забиті здалеку. Особливо голи, забиті при подачі з кутового сектору. За останні директор технікуму давав мені «преміальні» – вихідний день, щоб я міг поїхати додому. Не забуваються й голи, забиті на високій швидкості Віктором Кулебою і Петром Дацюком, – вони приносили велику насолоду вболівальникам. Кількох учасників нашої команди тренер «Кривбасу» запрошував до своєї команди дублерами. Звичайно, дуже хотілося грати на одному полі з майстрами великого футболу, проте для нас рідне сільськогосподарське поле було важливішим.
Пролетіли роки, у кожного спортсмена склалася своя доля. Та я впевнений, що кожен з них зберігає у спогадах ті прекрасні часи. Тож бажаю нинішнім студентам аграрного технікуму продовжити наші традиції. А керівників навчального закладу просив би запросити нас на зустріч із студентами – нам є про що розповісти. Якщо така зустріч відбудеться, то на неї, безумовно, слід запросити й історика скадовського футболу Анатолія Поправку, нашого колишнього вболівальника.
Микола Сторчак,
перший випускник технікуму, м.Каховка.