Назва Карга й нині застосовується до сучасного села Приморське Скадовського району. Вперше вона була вказана на «Подробной милитерной карте по границе России и Турции» (1800 рік) як Копані Карга. Власне, з копанями все зрозуміло – це Studnie у Ґійома Левассера де Боплана (1648 рік), Kцzkoyu у Евлія Челебі (1667 р.) та Putei в академіка Івана Іслен’єва. А от звідки назва Карга?
У 1957 році сімдесятирічний житель щойно перейменованого села Карга Степан Феодосович Карнаухов розповідав, що тут протікала невеличка річка Кар, названа так тому, що обросла очеретом та чагарником, де гніздилися ворони. С.Ф. Карнаухов народився у селі Карга (нині Приморське) в далекому 1887 році, і тоді версія про птахів, що каркали, була дуже поширена. Навіть єпископ Сімферопольський і Таврійський Гермоген (Добронравін) у своїй книзі «Таврійська єпархія», що видана саме 1887 року, вказав подібну версію походження назви Карга. Щоправда, Каргу він вважав не річкою, а весняним паводком.
Залишки річки Qarрa (Карга), що впадала в Каржинську затоку, можна віднайти ще на картах 1833 та 1837 років, біля однойменного села Карга (нині Приморське Скадовського району). Qarрa в перекладі з різних тюркських мов означає ворона, що селилися по берегах невеличкої річечки. І, до речі, в описі села Карга графа Сен-Прі, що був даний у журналі «Современник» за 1855 рік, вказано, що назва Карга перекладається як ворона.
Також назва річки може означати чорний колір (Qara). На “Carte Exacte de la Chersonese Taurique… ” (1740 рік) та на карті «Полуостров Крым с пограничными землями» (1774 рік) вказується річка, що витікає з озера Чорна долина та впадає в річку Каланчак. А от на “Carte exacte d’une Partie de l’Empire de Russie et de la Pologne meridionale renfermant l’Ukraine” (1769 рік) ця ж річка тече майже паралельно річці Каланчак і самостійно впадає в Каркінітську затоку, залишаючи на правій стороні острів Джарилгач. Отже, шоста Геродотова річка Hypaciris, яка бере початок з озера, це середньовічна річка Карга.
Марія Гатрі у 1795 році називає річку Kalangara, об’єднуючи її з Каланчаком. До речі, річки з назвою Карга існують у Нижегородській та Тюменській областях Росії. Є також дві однойменні річки Карга в Республіці Карелія.
Ще одну версію назви Карга можна віднести до річки та давнього поселення. Шоста річка Геродота впадала у море біля міста Carcine, залишаючи на правій стороні Джарилгач. Ібн Русте (913 рік) замість геродотового поселення вказував пристань Карх. Даніїл Хвольсон, котрий у 1869 році видав праці Ібн Русте, переконаний, що під містом Карх слід визнати давньогрецьке місто Carcine, що процвітало ще й на початку Х століття. Назва містечка Карх могла поширитися на фему (околиці) й отримати назву «місцевість Карха», а пізніше Карга.
Ще раз повернемося до старожила Степана Феодосовича Карнаухова. Крім ворон, що гніздилися по берегах річки, дідусь згадував очерет. В очереті, власне, й гніздилися ворони, що каркали. Якщо згадати Евлія Челебі, дана місцевість була багата на жовтий очерет (сарікамиш). Та чи міг С.Ф. Карнаухов знати, що в ряді тюркських мов очерет вимовляється як «гарга»? Пізня назва може бути фонетичним варіантом вказаної, адже за віки відбувалися і більш складні трансформації, особливо в умовах постійного переселення народів.
Етимологія топоніму Карга може походити від роду одного з племен ногайської орди Qarga. Власне під 1557 рік родові підрозділи (клани) Карга згадуються у трьох племенах південно-східних башкирів та по одному клану в північно-східних, північно-західних і північних башкирів. Карга – тотемний ентонім, відомий серед монголів та багатьох тюркських народів: башкирів, ногайців, татар, каракалпаків, хакасів, шорців, туркменів, алтайців, якутів, казахів, киргизів, узбеків та навіть азербайджанців. Причому ентонім настільки значний, що казахи століттями говорили про себе: “Карга тамырлы казак”, що означає «казахи – брати ворона». Тобто значна кількість тюркських народів взяла собі назву від чорного птаха – ворона.
У киргизького роду Карга є легенда, що говорить про сутність цього птаха. Її передав сучасникам останній киргиз із роду Карга дідусь Кесе-чал. За сюжетом цієї легенди, завдяки Ворону киргизи отримали землю, річки, небо та багато іншого. Карга створив землю, воду, а після – людей, тварин та рослинний світ. Але всі створені ним істоти існували у темряві. Єдиним джерелом світла був сам Карга, його пір’я світилося яскравіше за полум’я. Птах не встигав зігріти всіх живих істот: перелітав через гірський хребет, а на іншому боці починали гинути дерева та люди. Не маючи змоги допомогти усім своїм творінням, з відчаю, Карга вирішив піднятися в небо так високо, аби звідти освітити та обігріти весь життєвий простір. Сорок ночей минуло, поки Карга досяг небесного купола. Але під самим небом птах не міг охопити всю землю. Піднятися вище птаху не давав купол неба. Сорок ночей намагався Карга пробити купол і нарешті пробив. З отвору засвітило сонце – господар всесвіту. Але сонячне світло спалило крила Карги, і вони стали чорні, а чарівна сила була втрачена назавжди. Киргизький рід вшановував подвиг Карги й через тисячі років.
Киргизький рід Карга певний час перебував у складі Джамбойлуцької орди ногайців. Спільно з ногайцями у 1723 році киргизи переселилися з Волги на Кубань. А звідти Батир-Таіджі у 1728 році повів їх у степи між Дніпром та Перекопом. Кількість киргизьких ногайців чисельно росла. Активність роду Карга в Північному Причорномор’ї призвела до появи прізвиська Карга серед запорозьких козаків. А в Реєстрі Війська Запорозького низового, за 1756 рік, вперше згадується козак із прізвищем Карга.
Далі, у 1760 році, кримський хан мобілізував у своє військо ногайські загони. Так, власне самі джамбойлуки виставили три тисячі воїнів, а киргизи, котрі проживали в Джамбойлуцькій орді, аж шість тисяч. Це призвело до того, що в 1766 році киргизи частково, а в 1774 році повністю відійшли від джамбойлуків. Біля Перекопу киргизи побудували власні села та зайнялися хліборобством і торгівлею. Рід Карга осів біля Кінбурнської дороги, при трьох криницях, біля невеличкої річечки.
8 квiтня 1783 року Кримське ханство було приєднане до Росiйської імперiї. Серед розпоряджень Григорія Олександровича Потьомкіна віднаходимо ордер № 39, даний бригадиру й барону Івану Остаповичу Ферзену, датований 8 червня 1783 року. В ордері вказується що Киргизька орда, що кочувала північніше Перекопської лінії, просила генерал-губернатора через тісноту дозволити їй розширити межі кочування. Проте, світлійший князь, не вбачивши користі від перебування орди між Дніпром та Чорним морем, наказав відіслати цю орду до річки Молочні води, щоб там стати своїми аулами.
У наступному ордері графу Антону Богдановичу де Бальмену, датованому кінцем червня 1783 року, Григорій Потьомкін пояснює причини переселення тим, щоб вберегти кочівників від можливих утисків із боку російських військ, які все частіше рухалися як до Перекопу, так і від нього. Також світліший князь зазначає, що переселення даної орди зменшить навантаження на криниці та копанки, вода з яких була вкрай потрібна російському війську. Наприкінці автор ордера вказує, що у разі необхідності переселити орду назад, аби та заспокоїлася, він не бачить у цьому чогось неможливого.
Отже, сам світлійший князь Григорій Потьомкін у двох ордерах вказує нам на те, що киргизькі роди були вигнані з місцевості, де були криниці та копанки, тобто від місцевості, що відома нам, як Копані Карга, де рід Карга Киргизької орди дійсно мав свій аул саме в тому місці, де нині знаходиться село Приморське. Подальша історія показала, що кочівники киргизької орди вже ніколи не повернуться на узбережжя Каржинської затоки. У східних народів і досі переказують легенду про те, що киргизи роду Карга були знищені за 99 днів у результаті міжусобної різні.
Виходячи із всіх перелічених варіантів, можна стверджувати, що в назві Карга не слід виключати давні корені, але визначальним у формуванні назви був тюркський тотем Ворона. Назва швидше за все остаточно сформувалася в період із 1766 по 1783 роки, коли тут мешкало киргизьке плем’я, що відділилося від Джамбойлуцької орди. До останнього, ймовірно, і входив рід Карга. Але залишається питання, як ця назва збереглася донині, якщо, по-перше, нове поселення засновано в 1813 році, тобто через 30 років після виселення останніх киргизів? А, по-друге, з 1813 по 1863 роки, тобто майже 50 років, поселення називалося виключно Еммануїловкою, за родовим ім’ям засновників. Паралельна назва Карга до 1917 року вважалася народною, але вживалася на тодішніх картах.
У 1813 році в урочище Карга були переселені російські кріпосні селяни з Нижегородської губернії. Вдруге з тієї ж губернії сюди переселялися селяни в 1844 році. Що для них означало слово Карга? У різних частинах великої Російської імперії слово «Карга» вживалося у різних значеннях. Найчастіше цією назвою характеризувалася, в негативному сенсі, стара потворна жінка. Набагато рідше термін вживався до залізної скоби з гострими кінцівками, що мали забиватися у деревину.
Та для селян, переселених із Нижегородської губернії, назва Карга виявилася більш близькою, оскільки не лише збереглася у вживанні протягом двохсот років, а й закріпилася у назвах: урочища – Каржинське, озера – Каржинське, затоки – Каржинської та групи островів – Каржинських. Тож чому?
Виявляється, у Нижегородській губернії теж колись протікала велика річка Карга, що збереглася й донині. В Уразовській волості Сергачського повіту Нижегородської губернії з 1610 року існувало село Карга. Походженням своєї назви річка та село завдячують місцевому татарському та мордовському населенню, й воно аналогічне – походить від Qarga (Ворон). Нині це село Карга Краснооктябрьського району Нижегородської області Російської Федерації. Селяни, котрих без бажання переселили до таврійських степів, були також звідти. Їм було байдуже, як поміщик назвав свою земельну власність. Називаючи поміж собою нове село Карга, селяни згадували і свою історичну батьківщину.
Олег Лиховид.
Далі буде.