Сьогодні кожен у міру своїх можливостей прагне допомогти нашим воїнам-землякам. Адже вони несуть нелегку службу на Сході країни, з боями захищають цілісність держави. Серця людей переповнені співчуттям, милосердям та щирістю. Слова «підтримка», «допомога», «благодійність» стали актуальними, як ніколи.
У Приморському такої події, мабуть, ще не було. У середу вранці в центрі села зупинилося кілька автівок. Під першим весняним вітром над ними тріпотіли жовто-блакитні державні прапори. Це приїхали волонтери з Благодійного фонду «Разом» на чолі з Наталією Зиковою прийняти від населення допомогу для українських воїнів.
Довго чекати не довелося. Відомо, що у селі всі новини розносяться з блискавичною швидкістю. Отож, звістка про те, що є змога передати продукти бійцям, облетіла Приморське за лічені хвилини. Чоловіки та жінки, пенсіонери та фермери почали підходити до волонтерів, під’їжджати на велосипедах й автівках. І кожен – з передачею для наших захисників. Можливості у людей різні: хтось зміг привезти цибулю і капусту цілими мішками, а хтось – невеличкий пакунок з кількома банками домашньої консервації. Головне – від щирого серця. Асортимент продуктів, без перебільшення, був майже святковим: варення, різні маринади, тушковане м’ясо і, звичайно ж, сало.
А одна симпатична жіночка принесла пляшку… шампанського і прокоментувала цей оригінальний дарунок так: «Може, у когось з хлопців буде День народження – нехай вони потрішки вип’ють». А для повсякденних солдатських страв приморчани несли картоплю, буряки, моркву, крупи, олію. Та й скринька для грошових внесків поповнювалася час від часу.
Багато думок лягає на серце у такі ось миті. Глибокі і чисті душі наших земляків! Вони сповнені добротою і готовністю до самопожертви. Зима добряче «підчистила» селянські продуктові запаси. Грошей напередодні по- сівної у людей обмаль, заробити їх у селі немає де, кожну копійку треба берегти. Тим більше, що ціни на пальне, посівний матеріал і добрива зростають з кожним днем. Але живе у серцях селян доброта. А вона, як ті крила, на яких людина піднімається понад усіма життєвими незгодами. Приморчани, чиї земляки теж проходять через горнило війни, здатні зрозуміти солдатські потреби. І хочеться знайти для цих людей найтепліші слова. Так само, як ніжні рослинки прокладають собі шлях до сонця, проламуючи асфальт, так і доброта сердець. Ніщо не може протистояти їй – ані нестатки, ані високі ціни, ані непевний завтрашній день.
Юрій Бондарєв.
Фото автора.