Незабаром ми відзначатимемо День місцевого самоврядування. Це свято суспільства, в основі якого – самоврядна громада, воно об’єднує всіх нас і водночас є особливим для кожного окремого жителя. Адже кожен своєю активною громадською позицією, прагненням змін на краще і наполегливою працею розбудовує своє місто, селище, село, прагне зробити його щасливим і багатим… Напередодні Дня місцевого самоврядування своїми думками щодо сьогодення місцевих громад ділиться представник Благодатненської громади – директор ТОВ АПФ «Благодатне» Владислав Барахта.
–Владиславе Володими- ровичу, не можна не звернути увагу на те, що ваше підприємство називається так, як і сільська рада, на території якої ви працюєте. У цьому є певна символічність?
– Це справді невипадково. По-перше, ми обрали таку назву на знак поваги до громади, яка нас підтримує. А по-друге, слово «Благодатне» символізує добробут, який ми прагнемо принести на територію тих громад, де здійснюємо свою діяльність. У зв’язку з реструктуризацією нашого аграрного бізнесу ми організовуємо юридичну особу у кожному населеному пункті, де працюємо, аби місцеві бюджети отримували кошти за користування землями сільгосппризначення. Ну а в випадку з ТОВ «Благодатне» скажу, що це символічна назва, яка подобається і нам, і місцевим жителям. У цьому аспекті територіальна громада та підприємство доповнюють один одного.
– А як органи місцевого самоврядування на території Благодатненської сільради ставляться до представників агробізнесу? Допомагають чи заважають?
– Якщо говорити про Благодатненську сільську раду, то співпраця, яка на сьогодні є між громадою, нашим та іншими агропромисловими підприємствами, що працюють на території ради, за великим рахунком була закладена сільським головою. В її основі – соціальне партнерство. Василь Анатолійович Козак – дуже небайдужа людина і прагне у всіх напрямках покращити умови життя на селі, впровадити високі соціальні стандарти. Щиро кажучи, люди навіть не завжди здатні це оцінити.
За багатьма показниками Благодатненська сільська рада випереджає інші ради Скадовського району, і в цьому я в першу чергу бачу заслугу сільського голови.
Звичайно, працювати місцева влада не заважає, а що стосується допомоги, то головне, на мою думку, що ми відчуваємо – керівництво села зацікавлене в тому, щоб агробізнес на його території розвивався. У відповідь Василь Анатолійович вимагає одного – не бути байдужими, допомагати людям, підтримувати заклади соціальної сфери. І ми розуміємо, що це абсолютно нормально, так і має бути. Громада, бізнес та місцева влада об’єднані спільними цілями і йдуть до них разом.
– Село, земля, сільгоспвиробництво – невід’ємні одне від одного поняття. Ні для кого не секрет, що сучасному селу важко, як важко й аграріям, але руки не опускає ніхто… Вже наступної весни ТОВ «Благодатне» розпочинає реалізовувати амбітні плани. Звідки черпаєте впевненість у завтрашньому дні?
– Наша «материнська» компанія прийшла у сільське господарство з дистрибуції. Тривалий час ми виступаємо дистриб’ютором компанії CNH (Case New Holland) – провідного виробника сільськогосподарської та будівельної техніки марок Case IH і New Holland. 15 років роботи у цьому бізнесі дозволили нам отримати великий досвід та високий технологічний потенціал. Ми ознайомлені з усіма провідними агротехнологіями, які на сьогодні існують у світі, і намагаємося їх застосовувати у сільгоспвиробництві, в тому числі на території Скадовського району. Звичайно, в агробізнесі ми дуже залежні від погодних умов, але прагнемо мінімізувати їх завдяки ефективним сучасним новаціям. У даному випадку мова йде про індустріальне зрошення, яке дозволяє бути впевненими у збереженні коштів, вкладених у майбутній врожай, та отриманні хороших результатів, коли починаються жнива.
У 2017 році ми розпочинаємо на території Благодатненської сільської ради новий проект з овочівництва. Розуміємо, що у зв’язку з ситуацією в Криму і на Донбасі зараз спостерігається певний спад овочівництва, кон’юктура споживання овочів змінюється. Та водночас віримо, що зможемо переорієнтуватися на європейські ринки. Загалом українські овочівники досить конкурентоздатні. Залишається тільки питання політичної волі. А як тільки ці ринки будуть відкриті для нас, почне простежуватися позитивна динаміка і в плані овочівництва.
– Ваша діяльність здійснюється на великих площах, а в подальшому плануєте залучити до сільгоспвиробництва і чимало працівників. Розкажіть, як ви вибудовуєте відносини з громадою?
– У першу чергу ми намагаємося закладати партнерські відносини і в кожній людині бачити особистість. Також розуміємо, що сільгоспвиробники, працівники агроколективів повинні мати кваліфікацію і, відповідно, високооплачувану роботу. На жаль, сьогодні українське село не володіє достатнім кадровим резервом. Кількість професійних училищ, технікумів за останні 25 років дуже зменшилася. І зараз ми, як і інші сільгосппідприємства, відчуваємо гостру нестачу досвідчених механізаторів, спеціалістів середньої ланки тощо. Стараємося разом з людьми вчитися, передавати досвід, адже дійсно маємо великі плани – відродити сільгоспвиробництво на території Благодатненської сільської ради в таких масштабах, як це було в період діяльності радгоспу «Скадовський 2».
– У всі часи українське село було основою економіки країни, її годувальницею, чимало видатних людей беруть своє коріння саме з села. Та за часів незалежності України, здається, що наші села так і не відчули такого ставлення з боку держави, щоб можна було говорити про те, що проблеми сільських громад – серед пріоритетів влади і їх готові вирішувати. На ваш погляд, чому так відбувається?
– Я вважаю, що це тема іншої розмови, тому скажу коротко. На мою думку, наша держава ще 25 років тому, у часи становлення України, не зовсім правильно обрала індустріальний вектор розвитку. Ставку було зроблено на ті заводи, які залишилися працювати на території нашої країни та були пов’язані кооперацією з країнами колишнього СРСР. На сьогоднішній день вся ця система не діє, дуже багато підприємств зникли взагалі і, відповідно, наша промисловість не забезпечує належного валового продукту. А про село «згадали» випадково, коли кілька років тому побачили, що ми посідаємо перше місце у світі з виробництва зернових та олійних культур. Я вважаю, що битва за село ще буде попереду, сьогодні вона простежується переважно в політичній площині, особливо коли напередодні чергових виборів політики приїздять у глибинку з високими гаслами «Не дамо знищити село» і… повертаються назад до столиці, забуваючи про свої обіцянки на наступні 4 роки. Фактично ж агробізнес «пробився» крізь «асфальт» нерозуміння високопосадовців, його становлення в Україні відбулося не «завдяки», а «всупереч». Та сьогодні сільське господарство стало головним «локомотивом» української економіки. Хоча, треба сказати, що й без індустріалізації в аграрному секторі теж неможливо. Чимало енергонасичених технологій виробляються на машинобудівельних заводах, тому хотілося б, щоб, як колись, Україна знову випускала трактори, зрошувальні машини, комбайни та двигуни до цієї техніки. Але, на жаль, сьогодні в цьому плані ми маємо те, що залишилося з радянських часів.
– Ви щодня спілкуєтеся з селянами і не з чуток знаєте, як у громадах сприймають процес децентралізації. Як думаєте: чи готові наші села взяти на себе всі ті повноваження і зобов’язання, які на них прагне перекласти держава? Адже народовладдя є синонімом самоврядування.
– Я вважаю, що на сьогодні це неоднозначне питання. Нам задекларовано абсолютно позитивні наслідки. Очевидно, що територіальна реформа потрібна, і в теорії все це виглядає непогано, а як буде на практиці, покаже лише час. Адже, на жаль, більшість реформ, через які пройшли українці, ще більше призвели до зубожіння населення. На мою думку, будь-яка реформа повинна бути відпрацьована на пілотному проекті. Для цього, скажімо, було б доцільно обрати найбільш перспективну область України або по одному найкращому району в кожній області – і подивитися протягом року, що буде в результаті реформи. У питаннях децентралізації нам сьогодні наводять за приклад досвід Польщі та Німеччини, але там суспільство дещо інше, вони не такий тривалий час перебували під впливом пострадянського простору, а, крім того, у цих країнах завжди були і є інші стандарти. Зрозуміло, що в Україні під час впровадження реформи складнощі неминучі, та все ж ми повинні рухатися вперед.
– А вистоять найсильніші…
– Цього якраз і не хотілося б. Адже роль держави – розподіляти актив серед тих, кому він потрібен, а не шляхом «природного відбору», як це відбувається в саванні… Та й, за великим рахунком, село вимирає не залежно від наявності або відсутності територіальної реформи. Причина в іншому – молодь покидає села! Немає роботи – немає перспективи. І саме з цього треба було б починати. Дати старт державним програмам з розвитку на селі бізнесових проектів, які створюють робочі місця. А якщо на сьогодні до нуля додати нуль – нуль і буде. Для багатьох сіл, навіть сусідніх, залишається проблема автобусного сполучення, нормальних доріг з твердим покриттям, роботи поштового відділення і навіть магазину… Виникає питання, як внаслідок об’єднання, укрупнення люди будуть отримувати елементарні адміністративні послуги, оформлювати соціальну допомогу? Ці питання турбують багатьох селян.
– Сільське життя побудовано таким чином, що доки тут є школа, культура, медицина, доти існує і саме село. Відомо, що ТОВ «Благодатне» несе велике соціальне навантаження на території Благодатненської сільської ради. З якою метою?
– Я вважаю, що це теж один з факторів, який об’єднує громаду з нашим підприємством. Наша спільна мета, як би це пафосно не звучало, виростити здорове покоління. Адже що в нашому житті може бути краще, ніж діти?! І на що ще можна витрачати час і кошти, як не на дітей?! Коли приходиш до них на свята, заряджаєшся такою енергетикою, що після цього ладен звернути гори! Хочеться і їм подарувати справжнє дитинство – таке, як було у нашого покоління. Сучасним дітям, я вважаю, цього дуже не вистачає. У них є розваги, є цукерки, улюблені іграшки, та не завжди є батьківська увага. Адже зараз батькам дуже важко – вони переймаються тим, як вижити родині, де знайти роботу, як забезпечити дітей, як оплатити за світло та газ… І не завжди у цих турботах залишають позитивні емоції. Тому, коли діти приходять до садочка, вони повинні відчувати смак дитинства, затишок, красу і навіть трішечки казку.
– Владиславе Володимировичу, ваші побажання жителям Скадовської громади з нагоди Дня місцевого самоврядування?
– На Скадовщині живуть дуже добрі і працелюбні люди, вони заслуговують на щастя, добробут та злагоду. Хочу також відзначити високий професійний рівень фахівців районних служб та відомств. Нам у роботі доводилося контактувати з районною державною адміністрацією, з відділом Держгеокадастру у Скадовському районі, Центром надання адміністративних послуг та іншими установами, і кожного разу ми пересвідчувалися, що спілкуємося з професіоналами своєї справи. Знову ж таки, дуже не хотілося б, аби процес децентралізації спричинив скорочення цих колективів і люди втратили роботу.
Користуючись нагодою, хочу подякувати всім, з ким співпрацює наше підприємство, привітати всю велику Скадовську громаду з наступаючим Днем місцевого самоврядування! Сьогодні на органи місцевого самоврядування покладено велику відповідальність за соціально-економічний стан територіальних громад, за благополуччя їхніх жителів, за створення комфортних умов для проживання мешканців нашого району. Але давайте йти до нашого добробуту разом – влада, підприємці, трудові колективи та жителі. Разом нам під силу буде все!
Бесіду вела
Тетяна Підгородецька.