Індія, Сінгапур, Таїланд, Малайзія… Для керівника гуртка конструювання повітряних зміїв (аерокосмічний клуб «Галактика), що у Центрі дитячої та юнацької творчості, ці географічні назви звучать буденно, як для нас Херсон чи Каховка. Володимир Костянтинович буває там іноді по кілька разів щороку. Ось і цього разу він приніс нам яскраві фото небаченого нами видовища у Малайзії.
Легко здогадатися, яке питання при цьому виникає у нашого читача: а за які кошти здійснюються ці поїздки? Чи не завелика розкіш нині витрачати гроші на такі подорожі?
І виявляється, що подібна поїздка фінансово необтяжлива ні для місцевого бюджету, ні для самого Володимира. Організаційний комітет фестивалю запрошує гостей та оплачує їм усі видатки на дорогу, проживання і харчування. Навіть бере на себе організацію цікавої культурно-розважальної програми. А спитати б, за які такі заслуги?
Та ні за які – просто, за любов до повітряних зміїв. У названих вище країнах ці літальні апарати у великій пошані, вони є складовою національної культури. Їх зображення можна бачити на монетах. Польоти зміїв – невід’ємна частина усіх свят і дозвілля. А тому тут раді кожному, хто поділяє любов до польотів повітряних конструкцій. І якщо буде наступний фестиваль, можна не сумніватися, що нашому земляку обов’язково надійде запрошення на участь. Адже ім’я Володимира Ємельянова відоме серед аматорів цього виду спорту, а його самого завжди раді бачити серед учасників.
– Цього разу ми їздили сімейною командою, – розповідає Володимир. – Я та моя дочка Наталка. Вона теж завжди рада брати участь у цих фестивалях. Та це й зрозуміло: хіба легко у наш час виділити кошти на дороговартісну подорож літаком? А тут нас самі запрошують й оплачують усі видатки. На фестиваль приїхали команди, немало таких же сімей-них, з півсотні країн світу. Ми зустрічаємося дуже радо, всі вже давно знайомі, всі у дружніх стосунках. 
Іноді здається, що зібралася велика рідня з двохсот осіб. Цього разу ми продемонстрували польоти наших дванадцяти апаратів. Нас відзначили нагородою. Але хочу виділити головне: я прагну підняти престиж свого гуртка, престиж нашого Центру дитячої та юнацької творчості. Дуже добре, що нас знають далеко за межами України. Ми, українці, повинні, де тільки можна, заявляти про себе, показувати, що є на світі такий народ. Користуючись нагодою, хочу висловити вдячність керівнику Центру Олегу Лиховиду. Він всіляко сприяє розвитку нашого гуртка та й усього нашого закладу художнього і технічного виховання дітей.
Коли прощалися, я пожартував: якби знав, сам захопився б цими зміями. Був би тепер серед обраних, безплатно по світу подорожував би…
Володимир Костянтинович лише усміхнувся. Хто-хто, а він добре знає, яким довгим і непростим є шлях до визнання.
Юрій Бондарєв.
Фото Володимира Ємельянова.