Місто нагадує величезний мурашник. Кожен його мешканець щодня поспішає у власних справах: одні – будують, другі – вчать дітей, треті – надають різні послуги, і так до безкінечності. Та сьогодні, у передсвятковий День, хочеться розповісти про людей, котрі творять місту спортивну славу. Це подружжя спортсменів, заслужених тренерів України Павла Васильвича та Галини Іванівни Пастух. Обоє працюють тренерами у Скадовській філії Херсонського вищого училища фізичної культури. До того ж, Павло Васильович є тренером національної збірної України.
Успіхи скадовських важкоатлетів зараз на слуху у всіх скадовчан, та мало хто знає, якою була дорога до їх визнання. Тож спочатку ми запитали у подружжя Пастух про їх спортивний шлях: з чого вони починали у нашому місті своє сходження?
– Я приїхав сюди у 2002 році з Дніпропетровська – у Скадовську щойно відкрили ліцей для виховання юних спортсменів, і була гостра потреба у тренерських кадрах, – почав розмову Павло Васильович. – З тодішнім керів-ником закладу Борисом Руденком та моєю дружиною Галиною Пастух ми закладали базу важкої атлетики, як кажуть, з нуля. Та в мене був великий досвід тренерської роботи, і ми гаряче взялися до роботи. У 2002 році в секції було всього десятеро юних спортсменів. Наполеглива праця незабаром принесла перший успіх: наш вихованець
Олександр Письменюк вийшов на змагання європейського рівня. Це перший скадовчанин, котрий піднявся на такий високий рівень спортивних поєдинків.
Павло Васильович помітно хвилюється, коли розмова заходить про спортивні досягнення його вихованців. Та це й зрозуміло: він присвятив важкій атлетиці все своє життя, а починав ще зі служби в армії. Потім закінчив Московський інститут фізкультури і почав тренерську роботу в Молдавії, згодом продовжив її у Дніпрі. Та найвищого злету його тренерська зірка досягла тут, у Скадовську. Він виховав і випустив у спортивний світ цілу плеяду іменитих талантів.
– Моя гордість, – продовжує Павло Васильович, – це Оля Дячкова. Не забуду 2006 рік, це рік європейського чемпіонату у Палермо (Італія). Наша Оля стала там знаменитістю, завоювала одну срібну та дві золоті медалі і стала чемпіоном Європи. Вона – перша чемпіонка цього рівня на Херсонщині! Наступного року Оля додала до своїх нагород ще дві бронзові медалі рівня європейського чемпіонату.
Цікаво, коли ж виникла важка атлетика? Може, тоді, коли людина підняла вагу, рівнозначну вазі власного тіла? У музеї Олімпіади в Греції зберігається камінь з написом: «Мене підняв атлет Бібон». Вага цього каменя – 143,5 кг. Для сучасних важкоатлетів ця вага є «іграшковою». Богатирська тема притаманна легендам усіх народів. А в тренерській кімнаті Павла Васильовича десятки портретів та інших світлин його вихованців. Це міцні, стрункі дівчата і хлопці, які усім своїм виглядом випромінюють здоровий дух у здоровому тілі.
Ніби підбиваючи підсумки спільної роботи, Галина Іванівна зауважує:
– Найкращий подарунок, який нам зробили у житті, – це 54 золоті, срібні та бронзові медалі, які привезли до Скадовська наші вихованці з чемпіонатів Європи і світу за всі роки участі у спортивних подіях. Загалом скадовчанам аплодували у 26 країнах світу. Пишаємося й тим, що у Національній збірній України 12 важкоатлетів є нашими вихованцями, а на чемпіонаті світу в Колумбії з восьми членів команди троє були зі Скадовська.
І дійсно, як бджілки несуть до вулика мед, так і скадовські штангісти, майстри спорту міжнародного класу і майстри спорту звідусіль везуть до нашого міста золоті, срібні та бронзові медалі. Ганна Козенко здобула їх сімнадцять, Едуард Савченко – сім, Надія Чібісова і Надія Єфімчук – по п’ять. І отак майже кожен атлет робить свій внесок у скадовську важкоатлетичну скарбницю. Та ось розмова заходить про нині популярного в Україні нашого земляка Дмитра Чумака – і Павло Васильович знову помітно хвилюється:
– Дмитро є першим спортсменом-штангістом від Херсонщини, котрий взяв участь в Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро. Цей хлопець з самого початку приємно здивував мене своєю обдарованістю, цілеспрямованістю і бажанням не зупинятися на досягнутому. А привів його до нашого ліцею Сергій Петриченко, тодішній голова ФСТ «Спартак». Крок за кроком він йшов від одного тріумфу до іншого. Я радію його успіхам, а зважаючи на молодий вік Дмитра, вірю в його великі перемоги.
Павло Васильович ладен годинами розповідати про своїх улюбленців. Десятки разів під час міжнародних змагань на честь скадовських важкоатлетів виконувався гімн України і піднімався наш державний прапор. Хіба це не вагомий внесок у спортивний авторитет Української держави?!
Нині молоде покоління штангістів виховують ще й тренери Оля Дячкова та Василь Пастух, син відомого подружжя. Усі тренери мотивовані на нові досягнення, працюють творчо і дружно.
– У місті багато людей, небайдужих до нашого виду спорту. Нехай почують мою вдячність колишній мер міста Олександр Гавриш – він запровадив стипендії для наших вихованців, а нинішній мер Олександр Яковлєв продовжує підтримувати цю ініціативу. Також дякую за сприяння і допомогу Анатолію Власенку, Віталію Булюку, керівництву «Аквапарку», дельфінарію «Акварель», торговельної мережі «Джем», «Альянс» і ТОВ «Скай Сіті» з Києва. Великий внесок у нашу спільну справу робить Президент федерації важкої атлетики у Скадовську Юрій Палюх. Вибачте, якщо забув ще комусь подякувати, – завершує розмову Павло Васильович.
На прощання ми зробили фото для святкового випуску газети. Онучка заслужених тренерів Кіра, котра у свої чотири з половиною роки вже задивляється у залі на спортивні тренажери, вирішила теж потрапити до кадру, та й привела з собою тата Василя.
А на пропозицію привітати всіх скадовчан з Днем міста і щось побажати їм, мої співрозмовники, не замислюючись, сказали:
– Обов’язково, за будь-яких умов, знаходьте час для занять спортом. Якщо ж такої можливості у вас немає, змушуйте займатися фізичною культурою своїх дітей та внуків. Не може людина бути у повній мірі щасливою без хорошої фізичної форми! Тому, вітаючи городян зі святом, бажаємо, щоб усі були здоровими і красивими!
Бесіду вів Юрій Бондарєв.
Фото автора.