Добігає кінця зелений скадовський травень, бузок уже відцвів, облетів тополиний пух, ось-ось розпочнеться спекотне літо. Школи нашого міста у цю пору нагадують кораблі, що повертаються з далекого плавання. Спадає напруження від щоденної нелегкої роботи. У шкільних коридорах вільніше почувається учням, та й вчителі вже не такі вимогливі до дисципліни – незабаром почнуться канікули і панує полегшення в настроях. Тільки не в одинадцятикласників – у них зовсім інші відчуття…
У Скадовській загальноосвітній школі №3 цього року два випускних класи – 11 А та 11 Б, разом усього 26 учнів. І так вже склалося, що всі вони відчувають себе однією дружною родиною. А як може бути інакше? Багато з них прийшли до школи з дитсадка «Червона шапочка», вчилися разом одинадцять років, тепер ось закривають разом останню шкільну сторінку свого життя. Бо все віднині у минуле відходить – невивчені уроки і перемоги на олімпіадах, шкільні вечори і свята, пустощі і розваги. Половина хлопців і дівчат радіють, що шкільне навчання закінчилося, решта сумують. Чому так? Випускник Віталій Фролов пояснює, що доводилося багато сидіти над уроками, програма складна, предметів чимало, вимоги високі… А от Наталія Коняга сумує за тим, що їхня дружна шкільна сім’я тепер вже нескоро збереться.
Щиро про свої відчуття розповіла одинадцятикласниця Настя Грузинська: «Ці роки неповторні тим, що у шкільних стінах все було цікавим. Кожен день був відкриттям чогось нового. І як тепер це все залишити?!».
Усі цьогорічні випускники Скадовської ЗОШ №3 дружно погоджуються, що найбільш незабутніми роками було життя і навчання у старших класах. Обидва класних керівника – Олена Валеріївна Писарчук та Олена Геннадіївна Лесниченко – у ці дні теж розуміють, що втрачають щось дороге і неповторне…
На порозі нового життя майбутні медики, інженери, право-охоронці і військові, зрештою, громадяни нашої країни. Вони переживають змішані відчуття: і хочеться стати дорослими, повноправними, самостійними лю-дьми, та водночас і боязко… Ось чим поділилися однокласниці Таня Грачова і Настя Кудревська: «Жаль, що залишаємо рідну школу. Одинадцять років ми знали, що нам робити, що від нас вимагається, як правильно діяти у тих чи інших випадках. Тепер же нам доведеться вступати у нове життя, де зовсім інші порядки, інші вимоги і правила поведінки. Це хвилює кожного з нас, хоча ми й намагаємося приховати тривогу. Але будемо старатися. Не можемо не виправдати сподівання наших вчителів та батьків».
Усі випускники гарні і приємні у спілкуванні, вони з того «надсучасного» покоління, котре знає море інформації і мислить новими категоріями. У них власне оптимістичне бачення майбутнього. І ми щиро бажаємо їм зустрітися всім разом через багато років і розповісти своїм класним керівникам, любим вчителям про те, що життя вдалося, що вони задоволені своєю долею і роблять усе для того, аби люди навколо них теж були щасливими.
Юрій БОНДАРЄВ. Фото автора.