Чорна дата на календарі, приспущені державні прапори на всіх установах, колона людей у скорботі йде центром міста. Цієї суботи, разом з усією Україною, Скадовщина вшанувала пам’ять жертв голодоморів. Влада району і міста, трудові колективи та підростаюче покоління зібралися перед районним будинком культури на мітинг-реквієм, присвячений 80-м роковинам Голодомору 1932-1933 років та іншим голодоморам, які були в історії України.
– Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, як Голодомор 1932-1933 років, історія не знає.… – звернувся до присутніх перший заступник голови районної державної адміністрації Віталій Кулюк. – Голодомор – одна з найбільших катастроф в історії людства, яка ніколи не зітреться з пам’яті. У 30-ті роки минулого століття Україна опинилася в епіцентрі штучного голоду і зазнала величезних людських і матеріальних втрат. Пам’ять про голодомори – не історична давнина, а глибока рана, яка нестерпним болем пронизує серця і його очевидців, і сучасне покоління. Безжальна рука голоду торкнулася практично кожного села, кожної родини. Люди старшого покоління згадують, як важко і відчайдушно боролися за життя. Але сили були надто нерівними. Відібрали не лише хліб, а й віру в майбутнє, надію на життя. Наш земний уклін усім, хто пережив це пекло, переміг його силою духу, а пізніше піднімав із руїн і відроджував рідний край. Наш народ виявив незламну стійкість і жагу до життя. У ті тяжкі часи вкотре підтвердилася істина – народ сильний, коли він єдиний. Вічна пам’ять загиблим!
Цього дня скадовчани згадали в думках і молитвах кожного, хто згас, як свічка, в жорстокому історичному протистоянні, загинув від тортур та передчасно пішов у вічність. Жалобну панахиду відправив отець Тарасій із Свято-Сергіївського храму Української Православної Церкви.
Символічний великий хрест із палаючих лампад виклали учасники мітингу наприкінці заходу. А рівно о 16.00 у вікнах установ, підприємств та організацій, шкіл та дитячих садочків, осель місцевих жителів запалали свічки. Тим самим наш район приєднався до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті».
Скільки б не прагнули забути, але не забудеться… Скільки б не шукали правди, але цим не воскресити життя – мільйони життів українців, які загинули від голодоморів: 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Нам, сучасникам, залишається лише пам’ятати – у молитвах просити Господа спокою душам померлих і більше ніколи не допустити такого лиха – лиха, що стало однією з найтрагічніших сторінок в історії України.