Хто придумав «Джарилгач»?

Назва острова – «Джарилгач» – вперше вказана в атласi Російської імперії (1792 рік), на картi Таврійської області Олександра Михайловича Вілбрехта, а згодом на «Подробной милитерной карте по границе России и Турции» (1800 рік) і на карті Новоросійської губернії (1800 рік). Пізніше, в «Енциклопедичному словнику Ф.А.Брокгауза та І.А.Ефрона» (1900 рік), даний острів мав назву з уточненням – Джарилгач (Каркінітський). Причина цього в тому, що існував ще не один Джарилгач.

Таким чином, i татари, і турки, i росіяни протягом ХVІІІ століття називали сучасний Джарилгач – Ерлаяш, Ярли-Агач і Терлаган. Остання назва збереглася за островом аж до приєднання до Російської імперії, а сучасна назва – більш пізнього походження. Але ж у багатьох книгах ХХ століття вказувалося, що «Джарилгач» у перекладi з татарської (чи тюркської) – це «обпалені дерева» (В.В.Тимошенко, 1981 рік, 1886 рік, 1993 рік), або «обпалені ліси» (В.С.Єрмілов, М.І.Перець, 2004 рік, 2009 рік). Інші укладачі вказують одночасно дві назви: «обпалені дерева» та «горілий ліс». Із видання у видання переказували історію про те, як у середні віки татари, вперше ступивши на острів, побачили обгорiлi пеньки – звідси й назва.

Між тим, переклад «Джарилгач» як «горiлий лiс» є надуманим. Професор Валерій Анатолійович Бушаков у праці «Флора і фауна в історичній топоніміці Криму» (2004 рік) доводить, що в кримськотатарській, ногайській і турецькій мовах «ліс» – orman, а «горілий» та «згорілий» кримськотатарською – yanig або турецькою – yanik. Тобто, «горілий ліс» тюркськими мовами вимовлятиметься як «яник орман». Крім того, нiхто із середньовічних авторiв не вказував, що на островi був лiс. Й.Е.Тунманн (1784 рік) писав: «Нiде немає також лiсiв, тiльки подекуди зустрiнеш чагарник». Якщо звернутися до версії «обпаленого дерева», то в тій же праці В.А.Бушаков вказує, що «дерево» в турецькій мові – agach, але й тут «горіле дерево» має вимовлятися як «яник агач». Але, якщо все ж на островi горiло дерево, то що горiло на захiдному березi Криму, де й нині розташоване озеро під назвою Джарилгач?

У праці «Антропоніми в історичній топонімії Криму» (2003 рік) В.А.Бушаков вказує, що yaril у кримськотатарській мові перекладається як «тріскатись» або «розколюватись». Отже, Джярилагач складається з двох слів: Yaril – «тріскатись» та agach – «дерево». Відповідно, можна вважати, що дослівний переклад «Джарилагач» – «розтріскане дерево». Тут пригадуються Ярли-Агач у князя Олександра Олександровича Прозоровського, тобто мізерний ліс або дрібне дерево. Хоча сам В.А.Бушаков у роботі «Тюркська топонімія нижньодніпровського лівобережжя» (1997 рік) вважає, що назва острова та озера Джарилгач (Yarilagic) перекладається як «той, що здатний розколюватись». Саме такої версії дотримуються мешканці берегів озера Джарилгач.

У працi Аполлінарія Олександровича Скальковського «Досвід статистичного описування Новоросійського краю» (1850 рік) етимологія Джарилгача походить саме вiд яру або лощини. Отже, в походженні назви острова та озера Джарилгач можна абсолютно відкинути дуже багато версій, в тому числі й версії про згоріле або розтріскане дерево, і залишити лише версію про острів Ярли-Агач, тобто острів з дрібними деревами та більш ранню версію про «яр з лощиною», що підходить і для озера.

Між тим, будь-який словник татарської мови прояснює назву острова. «Джар» у татарськiй мовi – те саме, що i татарське слово yar, i перекладається, власне, як «яр». Yilga (ілга) або «йилга» в перекладi – «балка» або «лощина». Тобто, «Джар-iлга» – це «яр з лощиною», росiйською – «обрыв с оврагом». Власне, так, як у А.О.Скальковського.

Якщо звернутися до дисертації В.А.Бушакова «Тюркська етноойконімія Криму» (1991 рік), то він виводить Yarilagach, від кримськотатарської – «помилування», «рятунок» або «визволення».

Назва «Чарылгачь» вперше вказана як аул у «Відомостях, які саме є каймаканства на Кримському півострові, хто в якому каймаканстві мешкає, скільки в кожному каймаканстві кадиликів, і скільки в кожному кадиликі поселень. Грудня 17-го дня 1783-го року». Назва Чарилгачь (Єрилгач), крім села, належала річці, яка впадала в одноймене озеро на західному березі Криму. П.І.Кеппен у 1837 році вказував, що, ймовірно, спочатку поселення мало назву Єрилгач, а потім цю назву отримали річка та озеро. Річка з часом з’єдналася з озером.

Назву озеру Джарилгач вперше надав, в атласi Російської імперії (1792 рік), на картi Таврійської області, академік Олександр Михайлович Вілбрехт, котрий змалював й острів Джарилгач. Проте, швидше за все, назва «Джарилгач» ніяк не перекладається, а є певною уніфікованою назвою острова та озера, автором якої є О.М.Вілбрехт, і лише він знав, як перекладається ця назва. Хоча той же О.М.Вілбрехт при підготовці до видання карт подорожі імператриці Катерини ІІ (1787 рік) називає наш острів Чарилгач. Отже, назву «Джарилгач» придумав російський академік Олександр Михайлович Вілбрехт, і не пізніше 1792 року.

Кримський Чарилгачь (Єрилгач), мабуть, мав іншу етимологію й походить від Yarilagic, тобто «тріснутий» або «розколотий». Назва села Джарилгач зникла з карти Криму 20 жовтня 1944 року. Воно було перейменоване в Міжводне тому, що розміщувалося між двома водоймами – бухтою Ярилгач та озером Джарилгач, що зберегло назву донині.

Олег Лиховид.

Далі буде.