Сільськогосподарське виробництво ніколи не було легкою справою. Ті, хто засіває землю, ризикують не менше, аніж працівники фондових бірж. От тільки останні можуть за секунду заробити мільйони, а селяни – в одну мить втратити все. Нинішня весна в аграріїв, фермерів та всіх, хто обробляє землю, як ніколи, викликає тривожні почуття. Що сіяти? Скільки сіяти? Чи взагалі варто сіяти?..
В один з таких весняних днів ми приїхали до села Улянівка. Тут, до якої хати не завернув би, кожен господар розповість про турботи землеробів. Бо ж усіх годує земля. Що виростиш, що продаси, з того й рік житимеш, до нового врожаю. Хто – краще, хто – гірше, але іншого немає. Праця на селі в людей одна – на землі.
На території Улянівської сільської ради зареєстровано 947 па-йовиків та два великих господарства: СТОВ «Заповіт Ілліча» і ФГ «Соценко». Частину земель люди здають в оренду, та більше половини все ж обробляють самі.
Володимир Васильович Чуприна, який багато років очолював сільраду, а в ці дні збирається на заслужений відпочинок, при зустрічі з кореспондентом теж ділиться своїми спостереженнями:
– Такої весни у нас давно не було. Аграріям дуже важко. З року в рік стабільно сіяли трохи динь і кавунів, пшениці, і сої, а найбільше – овочів: помідорів, цибулі, перцю, буряків, моркви, огірків… А цьогоріч чимало земель стоїть покинутих – у людей немає грошей.
Думку Володимира Чуприни підтверджує і Віталій Соценко, голова фермерського господарства та очільник асоціації фермерів Скадовського району:
– Ми повністю залежимо від курсу долара. Стрибнув долар – стрибнули й ціни на все: дизельне паливо, насіння, засоби захисту, крапельну трубку. Цієї весни затрати зросли у три-чотири рази. Покрити їх вдасться навряд чи… Хто ж у місті захоче влітку – восени купувати картоплю чи помідори за захмарними цінами?
Непевність та нестабільність зв’язують селян по руках і ногах. Про об’єми, які вирощували ще минулого року, цієї весни ніхто і не думає. Приміром, овочів засівають на 30-50% площі менше.
– Знаю таких людей, які раніше стабільно садили по гектару помідорів, а цього року усе повністю засіяли зерновими – так простіше і менш ризиковано. То ж чи наїдяться городяни тепер помідорів, огірків – сказати важко, – пояснює Володимир Васильович.
Слово за словом, розмова пішла легко і невимушено. Вирішили подивитися, як весняні роботи розпочалися у фермерському господарстві «Соценко». Доки їхали у поле, Віталій Іванович все ділився наболілим. Та не можна було не помітити, який вогник спалахував у його очах, коли мова йшла про землю. Якою б важкою не була праця фермера, а для нього вона найулюбленіша, найрідніша. Скільки б випробувань, скільки б бездощів’я не посилав Господь на наш край, але той, хто обрав землю, залишається відданим їй усе життя.
– Ось вона, наша нова дощувалка, – з гордістю презентує Віталій Іванович нову техніку. – Ми придбали її торік у кредит. Річ дуже дорога, але без неї у посушливому Скадовському районі хіба можна мріяти про врожаї? А тут одна машина завдовжки 500 метрів поливає 130 гектарів землі. Це дощувалка американського виробництва. Від вітчизняних відрізняється тим, що повністю працює за гідравлічною схемою, може пересуватися як без води, так і з водою, працює навіть за наявності мінімального тиску.
Віталій Соценко не приховує радості від того, що на території сільської ради збережено зрошення. Бо ж, як відомо, що у землю вкладеш, тим вона і віддячить.
– Взагалі, якщо в селі є господар, якщо в сільській раді є голова, значить буде порядок. І я вважаю, що Улянівці в цьому пощастило, – каже Віталій Іванович.
Фермерське господарство «Соценко» теж віддає перевагу овочівництву. Першими на полях пробилися тоненькі стебла зеленої цибулі. Фермер висмикнув одну із землі і показав нам. А потім обережно, наче тендітну квітку, поклав цибулинку… до салону своєї автівки. І враз запахло всередині весною! Запахло селом! Ну, що та одна цибулинка? Може, треба було її кинути у полі? Але ж як можна кинути те, над чим не спав ночами, що з трепетом доглядав, оберігав, над чим молився день у день, чекаючи перших проблисків майбутнього врожаю?!
Ці відчуття добре знайомі й Анатолію Цілинку – він головний фахівець у теплиці ФГ «Соценко». Уся праця Анатолія Павловича сконцентрована на вирощуванні розсади ранніх помідорів та перцю, і її тут вистачить на те, аби засадити чотири гектари землі. І кожне насіннячко на розсаду було висаджено вручну(!). За три тижні усе це буде перенесено у відкритий ґрунт, а поки що Анатолій Павлович стежить за якісним поливом.
У теплиці створено необхідний мікроклімат і аграрій дбає про те, щоб він незмінно підтримувався: на вулиці +10, а всередині, наче у тропічному лісі – тепло і вогко, лінза фотоапарату пітніє за лічені секунди. Але Анатолій Цілинко «недоліків» професії не помічає. Він уже 15 років працює у ФГ «Соценко» і відчуває справжню насолоду від отриманих результатів: – Хай які б важкі не були прогнози – і економічні, і кліматичні – а ми сподіваємося тільки на хороший врожай!
Підсумки нашої розмови ми підбивали у кабінеті сільського голови. Якось навіть несподівано Володимир Чуприна та Віталій Соценко почали дискутувати, і кожен був по-своєму правий.
– Сьогодні в нашому районі промислового виробництва практично немає – сільське господарство відіграє ключову роль, – пояснює голова асоціації фермерів. – Якщо аграрному сектору не дати можливість розвиватися, почне занепадати все. Бо якщо селянин заробляє, то і на базарі є покупці, і в магазинах попит. Усе це взаємопов’язано, і це може підтвердити кожен підприємець.
– Якби держава повернулася лицем до сільського господарства, дала б якісь пільги, ми б не лише Європу нагодували, а ще й Африку… – каже Володимир Чуприна.
– Та й навіть пільг нам не треба, – одповів на це Віталій Соценко. – Нехай просто дадуть аграріям «зелене світло», дозволять спокійно працювати. Аби селянин витрачав час не на те, щоб оббивати пороги чиновників зі стосами паперів, а на роботу у полі – тоді ніхто в державі не залишиться голодним.
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.