У нашому районі є чимало жінок, гідних прикрасити першу шпальту газети, особливо напередодні Свята весни. Прикрасити своєю працею, талантом, активною громадянською позицією, прагненням творити людям добро і наповнювати цей світ красою та любов’ю свого серця. Вже давно наша редакція мала бажання розповісти про надзвичайну жінку – Ганну Вікторівну Куценко з села Новомиколаївка.
Попри всі виклики сьогодення, попри неоптимістичні для українського села прогнози вона не просто вірить у завтрашній день, а творить його своїми руками. Шість років тому Ганна Вікторівна створила та очолила сільськогосподарський обслу-говуючий кооператив «Марфуша». А сьогодні до Новомиколаївки їдуть переймати досвід з усієї України, адже Ганні Куценко вдалося переконати своїх односельців, що пускати корів під ніж – це не вихід. Вихід – в об’єднанні, у спільній праці, яка дає змогу вижити селянину і мати хоч невеликий, але стабільний заробіток, а значить і стабільність у своєму господарстві та родині.
Над селом ще не зійшло сонце, а в кооперативі «Марфуша» набирає обертів робочий день. З п’ятої ранку починається збір молока у селян. Вже о восьмій молоковози вишикуються на молочно-приймальному пункті – через білосніжну напівпрозору шлангу молоко перетікає з цистерни до охолоджувача, великого агрегату на 4,5 тонни. І як тільки продукт набуває температури 4 градуси, його можна транспортувати на завод великого переробника і виготовляти різноманітну молочну продукцію. Смакуючи свіжим кефіром, ряжанкою, йогуртом, сиром, часом ми й не підозрюємо, що в їх відмінному смаку, можливо, є заслуга і наших земляків. Адже Ганна Вікторівна точно знає: усе починається з якісного молока. Історія кооперативу «Марфуша» теж має свій початок.
– Як і більшість селян, колись я була одноосібником. Наша родина працювала на землі – вирощувала кавуни, соняшник. Але утримувати господарство самотужки дуже важко. Один в полі не воїн, – розповідає голова кооперативу. – Та якось я отримала запрошення до Львова на відкриття оптового ринку «Шувар». Це величезний проект, втілений на території 20 гектарів, а для сільгоспвиробника це насамперед хороше місце збуту продукції. Мене вразило все: і масштаби, і можливість розвивати партнерські відносини. Тоді й спіймала себе на думці: а чому нічого подібного немає на Херсонщині?! Після повернення додому ми довго спілкувалися з обласною дорадчою службою і вирішили створити у селі такий кооператив.
Херсонська область завжди мала славу агарного краю, і це неабияк надихало Ганну Куценко відкрити щось своє, не гірше, ніж в інших регіонах. А крім того, вона й сама з селянської родини, народилася і виросла у Новомиколаївці і змалку бачила, як батьки важко працювали на землі. Праця хлібороба одна з найважчих, та чи знає хтось їй ціну?!
– Коли ми створювали кооператив, закупівельна ціна на молоко складала гривню шістдесят копійок. І світло в кінці тунелю не бачив ніхто. Люди вирізали дуже багато корів, – ділиться спогадами Ганна Куценко. – З недовірою спочатку ставились і до відкриття нашого кооперативу. Боялися, що буде так, як з колгоспами. Тому на перших порах доводилося багато розповідати про переваги та перспективи кооперації порівняно з одноосібництвом.
Старт кооперативу було зроблено завдяки співпраці з Міжнародною благодійною організацією «Добробут громад», яка зацікавлена у проектах, що можуть покращити життя людей на селі, забезпечити їх роботою, підняти соціальний рівень пересічних громадян. Проект «Марфуша» був саме з таких. Але запорукою розвитку кооперативу мало стати не просто молоко, а якісне молоко. І Ганна Вікторівна почала навчатися сама та переконувати інших у важливості дотримання сучасних вимог по збору та збереженню якісного молока. У цьому прийшов на допомогу новий великий партнер – компанія «Данон», з якою «Марфуша» частково співпрацює й до сьогодні.
– Наш молочно-приймальний пункт, де ми зараз з вами знаходимося, відповідає всім ветеринарно-санітарним вимогам, – показує Ганна Вікторівна автору цих рядків. – Маємо тут два охолоджувачі молока, які дозволяють приймати не менше 8 тонн сировини на добу, лабораторію, в наявності якої усі необхідні реактиви для проведення аналізів якості та жирності молока. Крім того, ми маємо всі умови і ресурси для покращення генофонду нашого поголів’я за допомогою штучного запліднення. Спочатку все нове сприймалося людьми скептично. Коли ми роздавали пам’ятки по догляду за коровами, нам здивовано відповідали: «Та хіба ми не знаємо, як збирати молоко?!».
Насправді ж існує дуже багато факторів, від яких залежить і якість, і кількість молока. Ми живемо у ХХІ столітті, а селяни й досі не хочуть усвідомлювати, що корову краще доїти з допомогою доїльного апарата, а не руками. Важко переконувати людей у чомусь новому, навіть якщо це придумано для їхнього блага. Але ті, хто були готові йти в ногу з часом, відчули значні зміни у своїх господарствах вже за два-три роки. Сьогодні на базі нашого кооперативу діє шість сімейних ферм. Основою для їх створення була наявність худоби та готовність модернізувати приміщення корівника. А вже за рахунок проекту отримували доїльні апарати, поїлки, гумові килимки, освітлення. І зараз ці господарі дуже задоволені.
Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Марфуша» збирає молоко у десяти селах Скадовського району і навіть зайшов на Голопристанщину. Звичайно, на цьому шляху існує чимало труднощів, переважно у ціновій політиці та чесній конкуренції. Адже не секрет, що селянин тягнеться до того, хто платить більше.
– Ми розуміємо всі економічні виклики і від самого початку усвідомлювали, що наші перспективи все ж таки за впровадженням лінії з переробки сировини. Тільки тоді селянин зможе отримувати достойну платню за свій продукт.
Аби втілити мрію в життя, Ганна Куценко разом зі своїм колективом написали чимало проектів, вибороли не один грант. Як результат, вже найближчим часом на базі кооперативу має запрацювати сироварня. А це і нові робочі місця, й усвідомлення того, що пройдений шлях був недаремним, і можливість задовольнити потреби власників худоби. Адже в більшості країн Європи корова – це фінансовий ресурс.
– Сільські люди дуже працьовиті, і ця праця має повертатися їм добробутом. Щоб вони не марно трудилися, не марно витрачали своє здоров’я і знали, що на схилі літ їх чекає гідна пенсія, – зауважує Ганна Вікторівна. – Пам’ятаю, наші дідусі говорили: земля ще нікого не зробила багатим, зате зробила горбатим. Я мрію, щоб усе змінилось, і наше українське село було багатим, а не горбатим. Адже село – це житниця, воно годує і місто, і всю країну.
Звичайно, напередодні 8 Березня ми не могли не заговорити про жіночу долю. Ганна Куценко на всі сто відсотків жінка-керівник. Вона веде за собою колектив, а тому на сімейні клопоти часу залишається мало. До речі, вдома теж господарство, біля нього згуртована вся родина. Завжди допомагають чоловік, доньки, зять, онук. До того ж, Ганна Куценко займає активну громадську позицію, не стоїть осторонь потреб села. Завдяки ініціативам «Марфуші» у Новомиколаївці виріс новий дитячий майданчик, обладнано твердопаливним котлом лікарню, отримують адресну допомогу обдаровані та категорійні діти. Кооператив підставляє плече й українським бійцям, надаючи всіляку волонтерську допомогу. Тож Ганну Вікторівну дуже рідко можна застати вдома. Та все ж коли видається час, в першу чергу вона присвячує його найріднішим людям:
– Дуже полюбляю, коли у вихідний вся сім’я ще спить, а я встану раненько і починаю готувати смачні страви. І потім діти прокидаються, а в нашій оселі вже пахне свіжовипеченим хлібом. Для мене це все… Раніше так бувало часто, а нині мушу поспішати до людей. Сьогодні у нас здають молоко більше 230 сімей, і кожній з них у цей складний час хочеться приділити увагу, щось порадити і, звичайно, допомогти.
Дивлячись на Ганну Куценко, розумієш: за такими жінками перспективи не лише села, а й всієї України. Вона не чекає кращого майбутнього від когось, а взяла відповідальність за громаду на себе й власним прикладом надихає інших новомиколаївців жити і працювати для рідного села.
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.