– Значить, так, – розпочав сімейну нараду дідусь. – Новорічне свято зустрінемо у своєму родинному колі, а от на Різдво годиться запрошувати гостей. Кого б ви хотіли бачити у цей день за нашим святковим столом?
І всі члени скадовської родини Литвиненків подали свої пропозиції. Бабуся сказала, що запросить свою давню подругу, з котрою вчилась у Херсонському педінституті. Батько мовив, що кращих гостей, аніж його брат з дружиною, годі й шукати. Мати теж недовго думала і вирішила запросити своїх батьків. П’яти-класник Антон, сподіваючись на подарунки, захотів запросити хрещених батька і матір. А двадцятилітня студентка Оленка зашарілась і попросила дозволу привести у гості якогось однокурсника Сергія. За хвилину список був узгоджений. І постало питання, чи запросить на свято когось сам дідусь.
– Обов’язково, – урочисто сказав він. Мій гість вам дуже сподобається, але хто він – маленький секрет.
Посипалися запитання. Чим цікавий той гість? Молодий чи в літах? Чи весело з ним буде у святковій компанії? Звідки він? Чи можна від нього чекати свіжих новин і розповідей?
Дідусь усіх заспокоїв:
– Ви його знаєте. Так, він зацікавить вас і ви будете згадувати його цілий рік. Знає він дуже багато. Сам він наш, місцевий. А старий чи молодий – як сказати? Молодий, звичайно, хоча років немало.
І от всі гості сидять за різдвяним столом. Лише той, кого дідусь запросив, щось запізнюється. І на питання, чи довго ще доведеться чекати, бо пора ж і наливати, дідусь сказав:
– Та він давно уже тут, у поштовій скриньці ховався! Ось він – свіжий номер «Чорноморця», весь рік тепер з нами буде!
Тут всі зааплодували вдалому жарту і погодилися з дідусем. Так, цей гість і справді добре знайомий всім, дійсно, багато знає, а тому цікавий всім поколінням!
О.Бородатий.