За роки виходу районної газети «Чорноморець», а це понад вісім десятиліть, у стінах редакції працювало багато людей різних поколінь. При великому бажанні неможливо розповісти про всіх. Добре знаю тих колег, котрі створювали районну газету у переламні часи, коли Україна пішла своїм незалежним шляхом, і які, на жаль, вже пішли з життя. Про них хочеться з повагою згадати напередодні Дня народження газети.
Політичні реалії того часу дуже близько сприймалися всіма верствами населення. Що ж стосується журналістів, то вони буквально жили і працювали, образно кажучи, на вістрі всіх подій. На той час вже не було ніякої політичної цензури, і поняття «свобода слова» набуло реального змісту. На сторінках «Чорноморця» журналісти і читачі газети вільно висловлювали свої думки чи не вперше з часу створення газети.
Звичайно, багато залежало від редактора. На той час його обов’язки виконував Володимир Данилович Степанчук. Він очолював колектив у перехідний політичний період, коли відбувалися кардинальні зміни всього суспільного ладу нашого життя на пострадянському просторі, і знаходив вірні рішення в будь-якій ситуації. А вирішувати доводилося багато питань – від компромісу з місцевою владою до таких банальних речей, як пошук бензину, щоб привезти тираж газети з обласної друкарні. Журналіст за покликанням, він відзначався ще й відкритою душею, в якій поєднувались увага і розуміння потреб членів колективу, твердість характеру, відраза до нещирих людей. У нього була чітка позиція з усіх аспектів життя і вимогливість у моральних критеріях, якою він незмінно керувався.
Його заступником був Анатолій Скрипченко. Він міг слугувати прикладом надзвичайної працездатності. Так швидко і якісно готувати матеріали, як він, не міг ніхто з колег. До того ж, Анатолій Миколайович володів сильним і гарним голосом, любив співати, і його часто запрошували у сільські господарства на святкові події. Та й ми охоче слухали його на днях народження, які відзначали з великим розмахом.
Людина, котра вміла завоювати симпатію у будь-кого – таким запам’ятався колективу Микола Водянчук. Приязний до всіх, він тим не менше мав тверду позицію з усіх вузлових питань, суспільних проблем і ніколи не поступався своїми поглядами. А ще він був надійним товаришем, котрий сам пропонував свою допомогу. Умів бути й уважним слухачем, з ним було дуже приємно ділитися думками.
Не мали журналісти секретів і від Станіслава Павлюка. Це була обдарована людина з широким діапазоном інтересів, інтелігент в істинному розумінні цього слова. Крім журналістики, він добре знався на історії України, політології, соціології, цікавився релігією і мистецтвом. Станіслав був емоційною натурою і працелюбним журналістом.
Улюбленцем редакції був фотограф Федір Казаков. Його енергійну постать пам’ятають багато скадовчан, котрі бували на масових заходах. Відвертий і простий у судженнях, готовий виконувати завдання редакції за будь-яких несприятливих умов, трохи занадто довірливий… І його, бувало, по-доброму розігрували – таким ми його знали, таким і лишився у нашій пам’яті.
У передсвяткові дні з великою шаною згадуємо імена всіх колег, які відійшли у вічність, для яких газета «Чорноморець» була справою життя. Вічна їм пам’ять! Нехай земля буде пухом.
Юрій БОНДАРЄВ.