Здавалося б, зовсім просте запитання: що таке музей? Читач може занудьгувати, якщо йому пояснити, що це освітня, культурна і науково-дослідна установа, а музейники вивчають, зберігають та доносять до нас пам’ятки природи, матеріальної і духовної культури… Але музей може постати перед нашими очима у зовсім іншому баченні. Він може вразити і в одну мить перетворитися на чарівний кришталевий замок з небаченими дорогоцінними скарбами.
Ось і минулої середи працівники Скадовського краєзнавчого музею провели захід «Ніч у музеї», перетворивши свій культурний заклад у таємничий і невідомий світ, сповнений нічних чарів і чудес. Кожен, хто прийшов цього вечора до музею, міг безперешкодно пройтися його залами і послухати розповіді екскурсоводів про історію нашого краю. Це дійство було виконане з такою вигадливістю, що надовго залишиться у вдячній пам’яті гостей.
Щойно розчинилися ворота і люди потрапили у двір музею, перед їх очима постали живі картини далекого минулого. Освітлені ліхтарями, з небуття виринули давньогрецькі статуї прекрасних дівчат. Їх фігури тут же ожили та виконали танець античних часів. Мудра Сова, в академічній мантії і шапочці, одразу ж запросила гостей завітати у зали музею. Настільки загадково звучав її голос, що у підсвідомості виникали питання: що там? куди я потраплю? що побачу? Так воно і в житті: кожен раз, коли ми входимо у музейні двері, відкриваємо неосяжно різноманітний і неозорий протяжністю в часі та просторі світ. Розповідями про історію нашого міста і краю, про людей, котрі жили і творили тут, екскурсоводи переконали відвідувачів у тому, що наш місцевий музей є малою часточкою всесвітньої історії.
А на другому поверсі екскурсанти ледь не втратили дар мови: там їх зустрів живий і цілком здоровий… засновник нашого міста Сергій Балтазарович Скадовський. Він привітався з новим поколінням і звернувся до своєї дружини Марії, котра тут же награвала мелодію на фортепіано, з проникливими словами про його мрію. А бажання в нього було таке – заснувати місто, в якому людям було б надзвичайно приємно жити! Аж ось замерехтів екран, і попливли кадри з краєвидами Скадовська. Після перегляду фільму Сергій Скадовський вдоволено зауважив: «Так, моя мрія здійснилася!».
У всіх залах панувала напівтемрява, таємниче палахкотіли маленькі світильники, нагадуючи про подорож углиб століть. Свято «Ніч у музеї» немов стримало людей у їх невпинній щоденній ході та клопотах і спонукало відхилити завісу часу та зануритись у спогади. Хвилююче відчуття тоді опановує душі: ми ніби здійснюємо похід у ту пору, коли нас ще не було на світі і, напевне, кожен зі смутком подумав: повернути б колесо історії назад та почати життя заново!
А тим часом минуле оживало. Згадали й козацьку звитягу, вольницю українську, коли наші предки умивалися Дніпром і слали собі під голови на нічліг гори! Згадали й недавні часи, коли трудящими руками наших земляків викохувалися пшеничні ниви, будувалося місто, ловилася риба у морі і висаджувалися дерева.
Тепла і душевна зустріч з колективом працівників музею завершилася щирими словами вдячності. Завдяки музейникам, ми переконуємося, що минуле завжди з нами, і те, ким ми є і чим живемо, все, що маємо, походить з минулого. Ми – його творіння. Тому й оживають і збагачуються наші душі в такі ночі.
Юрій БОНДАРЄВ
Фото автора.