25 серпня виповнюється 90 років із дня народження українського письменника, автора історичного роману «Роксолана», героя України Павла Архиповича Загребельного. Його твори захоплюють багатьох, їх перечитують знову і знову. Та чи знають скадовчани, що наше місто і Джарилгацька затока надихнули цього митця слова на створення окремої книги?!
Мова йде про третю збірку Павла Загребельного – «Новели морського уз-бережжя». Вона була написана влітку 1956 року у Скадовську, а видана через два роки – у 1958-му. Цікаво, як доля привела до нашого міста талановитого письменника? Біографи розповідають, що до Скадовська сім’ю Загребельних запросив миколаївський літератор Олександр Олександрович Сизоненко. У медпункті морського порту у ці роки якраз завідувала старша сестра Сизоненка – Нюся.
Час, коли Павло Загребельний відпочивав і творив у нашому місті, співпав із чудовою порою його зрілості й натхнення. Як згадує сам Сизоненко, Павло Загребельний ходив по Скадовську, на пляж і на базар босим. «Апостоли, товаришу Сизоненко, ходили босі», –пояснював він дуже серйозно, – і нам запові-дали не надто відгороджуватися від землі-матінки!». Босим він ходив і по берегах острова Джарилгач.
Удосвіта Павло Архипович купував свіжі овочі й фрукти, готував сніданок, лаштував тент для вагітної дружини Еллочки й маленької доньки Маринки, натягуючи простирадло на палі. А впоравшись, сідав у затінку туй, що росли тоді на узбережжі, розгортав блокнот і казав Сизоненку: «Ось послухай-но», – і читав написане вночі. Спочатку читав про міліціонера Кияницю, потім про білих коней, яких побачив на світанку далеко в морі, мов привид або вранішній сон. Це були шматки, а то й цілі новели, вже готові й вивірені.
Літературні критики вважають, що у Скадовську Павло Архипович написав свою кращу книгу новел. І справді, автор ніби проспівав ці новели – так вільно, розкуто, впевнено й легко вони написані. Сповнені світла, доброти, пройняті поетичністю новели «Ірка-Борька», «Вовк і вовча», «Білі коні», «Учитель», «На теплій землі». У цих творах є все: людське щастя, зустрічі й прощання, дружба і кохання у гарячому степу понад морем. «Новели морського узбережжя» пройняті морською й небесною синявою, любов’ю і мудрістю, лукаво прихованою ніжністю. У них неважко вловити тонкий вплив на творчість Павла Загребельного таких письменників, як Михайло Коцюбинський, Юрій Яновський, Олесь Гончар. Павлу Загребельному імпонувала романтично-піднесена манера їх оповідей.
Наприкінці 50-х – початку 60-х років минулого століття «Новели морського узбережжя» стали помітним явищем в українській новелістиці. Навіть на тлі яскравого новелістичного циклу Олеся Гончара «Південь», дуже близького за географією й тематикою, «Новели морського узбережжя» вражали самобутністю характерів, динамічністю сюжетів, жорсткішим, реалістичнішим стилем розповіді.
На жаль, більше новел Павло Загребельний не писав, не перевидавав їх, і вони якось забулися. Не знайти сьогодні «Новели морського узбережжя» і в книжковому фонді бібліотек Скадовщини. Безперечно, цю ситуацію треба виправити. Скадовчани мають відкрити для себе ці твори, поглянути на рідні місця очима талановитого письменника і, можливо, пишатися тим, що у видатного українського письменника ХХ століття Павла Загребельного спочатку були «Новели морського узбережжя», а вже потім – повість «Дума про невмирущого» та роман «Роксолана».
Олег Лиховид.