Шановна редакціє!
16 червня у газеті «Чорноморець» ми прочитали про те, що з 1 липня для пільговиків нашого міста зміняться умови проїзду в громадському транспорті – на додаток до талону водію треба ще й дати 2 гривні. Для когось це смішні гроші, але тільки не для пенсіонерів. Про цю новину дізналася й наша знайома – скадовчанка Світлана Іванівна Карпушенко. І, на наш подив, вже буквально за тиждень ми побачили у вашій газеті статтю на цю ж саму тему, тільки в ній вже йшлося про те, як сприйняли цю новину городяни. Називалася вона «Не матимеш 2 гривні – не поїдеш», і автором її виявилась ця сама знайома – Світлана Іванівна, котра, як завжди, стала на захист людей, обурених цією звісткою.
З Світланою Іванівною ми познайомилися 13 років тому, коли вона переїхала з Житомира до Скадовська на постійне проживання. Дружимо з нею всі ці роки і знаємо її більш, ніж будь-хто. Хоча це місто для неї було чужим, бо родичів у неї в Скадовську немає, тим не менш з перших днів Світлана Іванівна почала перейматися проблемами наших городян. Найперше вона зайнялась удосконаленням побуту в своєму будинку № 286 по вулиці Комсомольській (нині Джарилгацькій): організувала заміну водопровідних мереж всередині будинку і в підвалі, добилася реставрації даху будинку, освітлення та асфальтування двору. У 2006 році за її ініціативи мер міста Федір Степанович Терехов та директор газового господарства Анатолій Іванович Керекелиця переобладнали газопровід в районі колишнього дитсадка «Золотий півник», тому що більш ніж 1000 чоловік в 5-7 багатоповерхових будинках взимку не мали не лише тепла в оселях, а й навіть газу для приготування їжі.
Світлана Іванівна організувала будинковий комітет «Уют», самостійно, силами мешканців будинку, у дворі зробили дитячий майданчик.
Керівництво міста за таку активну роботу двічі нагороджувало Світлану Іванівну цінними подарунками і почесними грамотами, одна з яких – «Кращому громадському представнику». Тогочасний мер міста Олександр Васильович Гавриш, вручаючи Світлані Іванівні Почесну грамоту, зауважив, що хоч вона родом не зі Скадовська, проте вболіває за добробут міста навіть більше, ніж деякі корінні скадовчани!
А ще вона з великим милосердям ставиться до тварин, багато років разом з нами годувала безпритульних собак і котів, писала статті в газету із закликами гуманно ставитися до таких тварин. Ми з нею навіть виступали по міському телебаченню з цього питання та щодо будівництва міні-притулків поблизу дворів.
Світлана Іванівна любить не лише тварин, вона – дуже добра і приязна людина, допомагає кожному, хто цього потребує. Пропагує здоровий спосіб життя, більше 30 років займається моржуванням, часто проводить тижневі голодування, намагається бути справжньою християнкою. У свої 77 років, коли їй самій потрібна підтримка, бо має хворі ноги, вона тим не менш як людина з вищою освітою і дуже грамотна в різних питаннях, не шкодує свого часу і здоров’я, сама пише листи до різних державних установ, в яких порушує чимало актуальних питань соціального захисту громадян. Пише вона не лише від себе особисто, але й колективні листи. Підписи збирає теж сама, бо наші люди в цілому інертні, завжди чекають, що хтось усе зробить за них, а вони будуть тільки дивитися, вийде щось із цього чи ні, а декотрі й радітимуть, якщо нічого не вийде…
Особливо це стало видно, коли 3 роки тому при обчисленні субсидій на газове опалення будівлі поділили на приватні і багатоповерхові, в результаті чого приватним давали 340 куб.м газу на 48,87 кв.м, а багатоповерховим на ту ж саму площу двокімнатної квартири – 140, тобто в 2,5 рази менше. Люди, які мешкають у цих будівлях, при такій малій субсидії, особливо мешканці 1, 5 та 9 поверхів і кутових квартир, дуже мерзли у своїх квартирах. Виходило, що квартири в багатоповерхових будівлях, розташовані поруч, нічим не відрізняються від приватних осель і тим більше двоповерхових будинків, які в подальшому зрівняли з приватними.
І ось Світлана Іванівна почала важку боротьбу не лише за свої права (бо вона проживає в кутовій квартирі 5-поверхового будинку, а поруч 3 неопалювані квартири), а й за права 5-6 тисяч жителів нашого міста, які мешкають у таких же умовах і при цьому одержують пенсії в 1-1,5 тисячі гривень на місяць. За час трирічного листування з Верховною Радою та урядом України, міністерствами соцполітики, регіонального розвитку, енергетики і вугільної промисловості, НКРЕКП, вона доводила вищим чиновникам, що в нас немає централізованого опалення і що в кожній квартирі, незалежно від будинку – приватного чи багатоквартирного – стоять газові котли, тому й корегуючі коефіцієнти повинні бути однаковими.
Ми не можемо стверджувати на сто відсотків, але не без впливу такого листування на державному рівні це питання зрушило з місця – розподіл будівель почав змінюватися, і це відбувалося декілька разів: після поділу на приватні і багатоповерхові їх стали ділити на 1-2-поверхові, 3-4-поверхові та 5- і вище поверхові. А після довгих доказів невірності і такого розподілу – на 1-2-поверхові та 3- і вище поверхові будинки. Це дозволило збільшити корегуючий коефіцієнт для 5-9-поверхових будівель, бо інакше 5-9-поверхівки одержували б навіть не 140 куб.м газу, а всього 120. Це була перша перемога!
Згодом мінрегіону запропонував компенсувати різницю в цих нормах між 1-2-поверхівками та 3- і вище поверховими будинками з місцевих бюджетів. Але, мабуть, місцева влада таку пропозицію зустрічала не дуже радісно. І тому Світлана Іванівна не покинула поля бою і продовжила боротьбу. Вона писала й писала. За весь цей час вона одержала більше 70 листів із вищих урядових органів, які врешті-решт, мабуть, її почули… Як повідомляло раніше управління праці та соціального населення у вашій газеті, при зниженні норми опа-лення газом в цілому по Україні з 5,5 куб.м до 5 куб.м, багатоповерхівкам збільшили корегуючий коефіцієнт, в результаті чого з жовтня цього року ми будемо одержувати не 140 куб.м газу, а 160 куб.м на 48,87 кв.м площі. А для самотніх пенсіонерів ще й збільшили норму опалювальної площі до 75 кв.м. Це вже була друга перемога!
Багато скадовчан хоча й ставили свої підписи під колективними листами, тим не менш казали, що нічого з цього не вийде, що все це безнадійна справа. На це Світлана Іванівна говорила, що за свої права треба боротися, що рано чи пізно це дасть свій результат, і її нездоланна віра перемогла всі сумніви. Київ почув нас!
Результат ми побачимо вже у жовтні, коли щомісяця будемо заощаджувати по 140 гривень за 20 доданих нам по субсидії кубів газу. За опалювальний період ця сума складе близько 1000 гривень. А різницю в нормах між 1-2-поверховими та 3- і вище поверховими будинками може компенсувати наша мерія, яка наприкінці 2016 року розглянула це питання відносно одиноких пенсіонерів, котрі не мають працездатних дітей. Хочеться вірити, що в подальшому перелік категорій громадян, які можуть претендувати на цю пільгу, буде збільшено.
Світлана Іванівна – оптиміст по натурі, вона ніколи не здається. У своєму житті вона керується принципами Матері Терези: «Люди нелогічні, нерозумні та егоїстичні – любіть їх у будь-якому випадку. Якщо ви робите добро, люди звинувать вас у корисних цілях – робіть добро у будь-якому випадку. Люди дійсно потребують допомоги, але можуть ранити вас, якщо ви будете їм допомагати – допомагайте їм у будь-якому випадку. Віддайте світу все краще, що маєте, й отримаєте удар в лице – віддайте світу все краще, що маєте, у будь-якому випадку!».
Через вашу газету хочемо, щоб скадовчани, які свого часу підтримали цю людину, знали, що їх співпраця з «громадським представником» не минула даремно. І цій жінці – захисниці прав нужденних, знедолених людей – треба допомагати не лише підписами, а й іншими ініціативами у відстоюванні своїх прав.
Ось і нещодавня зігріваюча новина для скадовчан, які користуються пільгами на проїзд у міському громадському транспорті… Мерія дослухалася до написаної в нашій газеті статті Світлани Іванівни «Не матимеш 2 гривні – не поїдеш»! 29 червня на засіданні виконкому було прийнято рішення залишити без змін умови проїзду пільговиків.
Отже, за наявності пільгових талонів проїзд по місту залишається безкоштовним!
З повагою Л.М. Березовська, В.Ф. Макарічева, Г. М. Мартиненко та інші.