Три воїни, а пам’ять одна

До 70-річчя Перемоги над фашизмом редакція газети «Чорноморець» запропонувала читачам ознайомити земляків з документами та реліквіями Другої світової війни. Ця акція спрямована на увічнення пам’яті героїв фронту і тилу, формування почуття патріотизму, причетності до славних сторінок історії нашого народу. У рамках даного проекту було проведено запис спогадів ветеранів, збір документів і фотографій воєнних років, фронтових листів і нагород, що зберігаються в сім’ях, а також пісень, віршів та оповідань про війну. На сьогоднішній день інформацію про своїх близьких надали 9 жителів району. Статті будуть надруковані незабаром.

Три воинаПенсіонер Володимир Михайлович Кравченко живе у Скадовську. Він з трепетом сприйняв заклик районної газети і поспішив до редакції з документами, нагородами і фотографіями близьких людей. Хоча вже давно немає їх на світі, світлі образи творців Перемоги залишаються у спогадах родини.

Володимир Михайлович розкладає на столі медалі й ордени свого діда Петра Лазаревича Дудченка, батька Михайла Васильовича Кравченка і дядька Сергія Сергійовича Дзюби. Це не ювілейні чи пам’ятні знаки, а справжні бойові нагороди. Понад 70 років зберігаються вони, і за цей час бронзові відзнаки позеленіли, орденські стрічки вигоріли і втратили колись яскравий колір. Пожовкли фотографії та документи. Але, дивлячись на них і тримаючи в руках ці реліквії, відчуваєш незримий зв’язок з далеким минулим. Давно-давно, у переможному травні 1945 року, ці медалі прикрашали груди солдатів, на честь переможців гриміли оркестри, їм дарували квіти… Відійшло у далеке минуле все: і запах бузку 1945 року, і блиск орденів та медалей, і молодість. Та не пішло безвісти, нагадує про себе кожного травня.
Володимир Михайлович поділився своїми думками:

– Ми пам’ятаємо, яку ціну заплатили воїни за перемогу у жорстокій війні. Вони зробили свій вирішальний вибір – пішли захищати рідну землю і багато з них поклали на полі бою своє життя. Їхні імена ми пам’ятаємо і передаємо з покоління в покоління. Мій дід Петро Лазаревич пройшов три війни, пам’ятав Семена Будьонного, воював у фінську війну, потім був захисником блокадного Ленінграда. Батько Михайло Васильович пройшов усю війну і закінчив її в Австрії, у самому Відні. А дядько Сергій Сергійович у боях під Одесою в 1943 році був важко поранений, і його комісували.

Пам’ять про війну та її героїв не тьмяніє. Вона живе в кожному місті та селі, передається з покоління в покоління, переходить від серця до серця, пов’язуючи всіх нас воєдино живою ниткою любові до Батьківщини. І в нашому невеликому місті Скадовську й нині існують тисячі незримих ниточок, які тягнуться у воєнне лихоліття.

Юрій Бондарєв.
Фото автора.

Коментарів немає, будьте першим!

Прокоментувати:
Всі поля, позначені (*) обов'язкові для заповнення