Село – це адміністративно-територіальна одиниця, жителі якої об’єдналися довкола спільної території, соціально-культурних та економічних зв’язків, традицій і звичаїв. Зараз точиться чимало суперечок стосовно долі українського села внаслідок адміністративно-територіальної реформи. Але, як вважає Віктор Шашенок, координатор громадського руху в селі Антонівка, треба розуміти реальне сьогодення і робити все для того, щоб селяни жили самодостатнім і повноцінним життям, насиченим громадськими і культурними подіями. Бо скільки ж можна годувати людей благополучним завтрашнім днем, який все ніяк не настане? Сільський активіст поділився своїми думками з нашим кореспондентом.
– Вікторе Миколайовичу, якої ви думки про сьогодення Антонівки та життя її мешканців? Чи можна сказати, що ваше село є показником життя сільського населення у нашому районі?
– Я хотів би почати розмову з думки про те, що моє рідне село вигідно відрізняється від решти скадовських сіл. І справа не в тому, що ми розташовані близько від районного центру. В Антонівці розпочали свою історію Інститут рису Національної академії аграрних наук України та Скадовський технікум Херсонського державного аграрного університету. Нині вони є основою економічного та культурного життя нашого села. І це ще не все: за кількістю мешканців з вищою освітою у районі немає рівних нам не лише на Скадовщині. Це надзвичайно потужний потенціал. Особливо цікавий внесок робить студентство, проте, на жаль, в інформаційному плані його здобутки залишаються всередині технікуму і не стають надбанням всієї антонівської громади. Наведу ще такий характерний приклад: у нашому Інституті вчені створили та передали на державне сортовипробування понад 40 нових сортів рису, з яких 14 занесено до Державного реєстру сортів рослин України. Антонівці розробили закриту рисову зрошувальну систему із замкненим циклом водообігу і повторним використанням дренажно-скидних вод. Про це відомо далеко за межами України. Але ось у чому парадокс: про нас знають у світі, але мало що можуть розповісти наші земляки зі Скадовського району. Навіть на сторінках районної газети «Чорноморець» здебільшого публікації про життя студентів технікуму і працівників Інституту рису. А от про громадське життя села, про культурне дозвілля його мешканців, про наших людей?..
– Думаю, це не з вини нашої газети. Ми завжди інформуємо читачів про всі події у житті нашого району, а тим більше, якщо вони відбуваються у селі.
– Та я зовсім інше мав на увазі. Справа в тому, що про антонівців фактично й писати немає чого. У нас не проводяться фестивалі, як, скажімо, у Радгоспному чи Улянівці, не здобувають популярності самодіяльні художні колективи, як у Лазурному чи Красному, не відбуваються масові спортивні заходи, як у Новомиколаївці. Навіть популярне свято День села проходить якось непомітно для його мешканців.
– Мабуть, вам краще знати причину такого стану…
– Звичайно. На мою думку, яку розділяють багато односельців, в Антонівці відсутні громадські лідери, котрі були б зацікавлені в тому, щоб «розбудити» громаду. Щоб ініціювати активне життя села, треба зробити багато, перш за все довірити цю справу молодим енергійним людям у сфері культури, спорту і виховання молоді. Ось чому з приємністю повідомляю таку новину: під час виборів сільського голови у нас сформувалася Громадська рада з числа антонівців, котрі хочуть змін у нашому селі. З ініціативи ради відбувалися зустрічі з кандидатами на посаду сільського голови. Але цього замало: наша рада ставить перед собою мету впливати на роботу комунальних закладів села, на розвиток культури, спорту і громадського життя, включаючи охорону правопорядку. У полі зору опиниться і санітарний стан нашої місцевості, її екологія. А на одній із сесій сільської ради Громадська рада Антонівки запропонувала сільському голові Олександру Мараховському та виконавчому комітету спільну програму дій. У цій програмі багато напрямків роботи.
Головний з них – це сприяння розвитку громадських ініціатив та самоорганізації населення. Ініціативи стосуються майже всіх сфер життя селян: створення вуличних комітетів, початок реконструкції мереж водопостачання, поліпшення транспортного сполучення з містом, активізації загону «Щит», котрий співпрацює з органами правопорядку. Плануємо проводити регулярні рейди, метою яких буде застереження деяких господарів від засмічення скверів і вулиць села, відновимо акцію «Чистий четвер», розпочнемо вирішувати питання про благоустрій села Озерне та рекультивацію колись відомого дендропарку.
Дуже важливо усвідомити, що ми, старше покоління, повинні виховувати у молоді патріотизм, любов до рідного краю, прищеплювати їй думку про те, що саме вона повинна дбати про село та його майбутнє. Це непроста робота, але її треба починати. Ця діяльність навіть не потребує великих грошових затрат. Варто лише сільській раді перебудувати свою діяльність і стосунки з громадою, особливо з молоддю. А допомога не забариться, адже колектив Інституту рису та його керівник Володимир Дудченко завжди простягають громаді руку допомоги.
Багато треба зробити, щоб люди ожили, стали більш дружніми і завзятими. Треба, щоб сільська громада зміцніла. Маю надію, що спільними зусиллями небайдужих до долі села жителів доб’ємося цього.
– Бажаю вам успіху і дякую за змістовну розмову.
Бесіду вів Юрій Бондарєв.