Часто ми й не здогадуємось, які непересічні особистості живуть і працюють поруч з нами. Скадовчанам відомо, що останні три роки Скадовський морський торговельний порт очолює Карина Василівна Щеглова. Вона не просто мудрий і досвідчений керівник, а й, виявляється, перша та єдина в Україні жінка-директор такого підприємства, як порт.
У морській галузі Карина Василівна більше 15 років, і за цей час їй неодноразово доводилося чути від колег-чоловіків щире здивування: «Та хіба може жінка очолювати порт?! Це ж суто чоловіча справа!». Але своєю відповідальною роботою Карина Василівна вдало розвінчує подібні стереотипи і гідно сприймає нинішні економічні виклики, намагаючись зберегти Скадовський морпорт та вдихнути у нього нове життя.
У ці передсвяткові дні ми зустрілися з Кариною Василівною на її робочому місці. Якби ми не були знайомі раніше, важко було б повірити, що ця тендітна молода жінка очолює таке підприємство. Адже що таке порт? Це цілий комплекс будівель та пристроїв для завантаження і розвантаження суден та їх обслуговування, який розміщується на величезній території. Це своєрідна система інфраструктури, яку обслуговують сотні людей. Тож, на перший погляд, є чимало інших професійних галузей, де сучасна жінка може реалізувати себе легше та цікавіше.
– Я ніколи не думала, що моя робота буде пов’язана з морською галуззю, – розповідає Карина Щеглова. – Свого часу я закінчила Каменець-Подільський педагогічний інститут, але за спеціальністю по-працювати не довелося. Вийшла заміж, народила дитину. А згодом вирішила здобути ще одну освіту – в Київському технікумі готельного господарства. Певний період працювала в туристичній галузі. А потім доля закинула мене аж до Баку, на п’ять років. Отримала запрошення до Азербайджанського Каспійського морського пароплавства. Це потужна державна структура, яка має великий флот і порт. Моя ж робота знову була пов’язана з готельним господарством. Дуже подобалося, та коли я повернулася до України, побачила велику різницю у системі готельного бізнесу у нас і в Азербайджані, зануритися в цю сферу в Україні не хотілося. А саме в цей час знайомі запропонували спробувати себе в акціонерній судноплавній компанії «Укррічфлот». Ось так і потрапила в морську галузь.
Як нерідко буває в нашому житті, спочатку берешся за роботу, бо вона тобі потрібна, а потім розумієш, що це і є твоє покликання. Карині Василівні, як вона вважає, дуже пощастило з керівництвом. Начальник відділу, в якому вона безпосередньо працювала, був дуже досвідченим фахівцем, любив флот сам і заряджав цією любов’ю своїх підлеглих. Так сталося і з Кариною Щегловою. Вона навіть вирішила закріпити отримані на практиці знання теорією – вступила до Київської державної академії водного транспорту імені гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Працювала і паралельно вчилася на заочному відділенні.
– Школа, яку я пройшла в Укррічфлоті, дуже потужна, – зауважує Карина Василівна. – Адже коли у твоєму підпорядкуванні перебуває 15 одиниць флоту, а це по два змінних екіпажі на кожному судні, ти не просто працюєш – ти живеш проблемами плавскладу, цих людей, їх забезпеченням. І я без перебільшення можу сказати, що всім тим, чому я навчилася, маю завдячувати колективу Укррічфлоту, який у 2003 році прийняв мене у свою команду. Саме завдяки цим людям я і закохалась у флот та морську галузь.
І дійсно, до 2010 року АСК «Укррічфлот» виконувала функції національного перевізника. Вона мала близько 200 одиниць флоту, не рахуючи флоту річкових портів. Флот Компанії здійснює перевезення між портами України і портами інших держав у зовнішньоторговельному сполученні. Скадовський морський торговельний порт – маленька часточка у цій великій структурі. Про це, до речі, Карина Щеглова навіть і не здогадувалася, коли три роки тому їхала з Києва до нашого міста, щоб обійняти посаду першого заступника директора порту. Адже до цього її робота була пов’язана з річковими портами Дніпра: Чернігів, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон та Миколаїв. А потім вона працювала заступником начальника порту в Керчі.
– Як тільки отримала запрошення до Скадовська, практично одразу погодилась. Але я тоді не знала, ані що собою являє місто, ані порт. Мені запропонували поїхати і подивитися. Коли зрозуміла ситуацію, стало дуже страшно…, – сміючись, згадує Карина Василівна. – Після Києва було дуже незвично почуватися в маленькому містечку. На календарі грудень-місяць, на вулиці сиро та вогко. До того ж, тодішній директор морпорту Сергій Бойко показав стос виконавчих листів на 24 мільйони гривень і ввів у курс справи!
У профільному міністерстві до останнього не вірили, що Карина Щеглова прийме позитивне рішення. З висоти столиці для когось наш порт навіть не порт, а пристань. Але Карина Василівна здивувала всіх і вирішила залишитися.
– Поки ти не зануришся у всі турботи, ти їх фактично не відчуваєш. Мабуть, тому на початку мені було легко, – каже Карина Щеглова. – А за ці кілька років я зрозуміла одну річ: коли в маленькому порту керівник стикається з усіма виробничими проблемами і навчається їх вирішувати, приходить усвідомлення того, що в великих портах над цим працює велика команда керівництва та спеціалістів, тому керівнику не має необхідності вникати у дрібниці виробничих та господарських питань. А в Скадовському порту все лягло на тендітні жіночі плечі.
Сьогодні Карина Щеглова знає на очолюваному підприємстві усе до останнього гвинтика. А тому одразу може відрізнити «повітряні замки», які малюють потенційні партнери, від ефективних, а головне життєздатних пропозицій.
– У багатьох країнах є маленькі порти, які досить вдало розвиваються. В Україні ж усіх здебільшого цікавлять великі порти, і поки є можливість, судна заходять туди. Але ми теж не сидимо, склавши руки. Шукаємо інвесторів, сподіваємося, що ситуація зміниться, – каже Карина Василівна.
Загалом же їй і досі болить усе те, що відбувається з українським флотом, бо практично його вже немає – усе або продано, або порізано на металобрухт. Але як можна різати курку, котра несе золоті яйця?!
– Транспортну мережу не дарма називають кровоносною системою держави. І я вважаю, що важливу роль відіграють саме морські перевезення та порти – морські ворота держави, – ділиться думками Карина Василівна. – На певному історичному етапі Україна дійсно була морською країною. На сьогодні ж ми працюємо з тим, що залишилося, і держава не є інвестором у цій галузі. Тому в будь-якому випадку українські порти треба модернізувати, причому не за рахунок держави, а шляхом залучення потужних інвесторів. На мою думку, саме за державно-приватним партнерством майбутнє нашої морської галузі.
Ще багато цікавих речей і про морську галузь в цілому, і про наш порт зокрема розповіла Карина Щеглова. Складно вмістити все почуте в формат однієї публікації. До цієї теми ми обов’язково повернемося ще. А зважаючи на те, що на календарі незабаром 8 Березня, ми попросили Карину Василівну висловити свої побажання усім жінкам з нагоди цього прекрасного свята, що вона із задоволенням і зробила:
– Дорогі наші жінки! Усім нам сьогодні важко. Але треба обов’язково жити з вірою в те, що завтрашній день буде кращим. І треба працювати, не боятися змін, бути відкритими до них. Адже якими б тендітними не здавалися жінки зовні, вони дуже сильні внутрішньо. Яким важким інколи не було б наше життя, жінки ніколи не опустять руки, вони або згуртуються, щоб успішно подолати труднощі, або візьмуться за чоловічу роботу і будуть гідно виконувати її. Тож добробуту, терпіння, сил усім вам, шановні. І нехай береже вас Господь!
Тетяна Підгородецька.
Фото автора.